Відмінності чинної і нової редакцій Державного стандарту

Тонконог О.М..,

учитель російської мови та світової літератури

Куп’янської  загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів № 4

Імені Героя Радянського Союзу М.Ф. Хімушина

 

Відмінності чинної і нової редакцій Державного стандарту

базової та повної загальної середньої освіти.

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної середньої освіти                     ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України     

                                          (від 23 листопада 2011 р. № 1392)

 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної середньої освіти                     ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

                                  (від 14 січня 2004 р. N 24)        

 

                         Загальна частина

     Цей Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти  (далі — Державний стандарт) спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня (далі — загальноосвітні заклади) і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

     У цьому Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

1) громадянська компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;

3) загальнокультурна компетентність — здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

4) здоров’язбережувальна компетентність — здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;

5) інформаційно-комунікаційна компетентність — здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань;

6) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

7) ключова компетенція — певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини;

8) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

9) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

10) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

11) комунікативна компетентність — здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані,  навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

12) міжпредметна естетична компетентність — здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва;

13) міжпредметна компетентність — здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;

14) навчальна програма — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання;

15) особистісно зорієнтований підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні;

16) предметна (галузева) компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань;

17) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

18) предметна мистецька компетентність — здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;

19) проектно-технологічна компетентність — здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

20) соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності.

Цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

При цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

У цьому Державному стандарті враховано можливості навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів.

                         Загальна частина

     Державний стандарт  базової і повної середньої освіти (далі -

Державний  стандарт)  визначає  вимоги  до  освіченості  учнів   і

випускників  основної  та  старшої  школи,  гарантії  держави у її

досягненні.

     Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план,  загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та   повної   середньої   освіти,   державні   вимоги   до   рівня загальноосвітньої підготовки  учнів.  Виконання  вимог  Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів,  що надають загальну середню освіту.

     Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови:

     для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах

загальнолюдських   та   національних   цінностей,   науковості   і

систематичності  знань,  їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і народами, світського характеру школи;

     для надання   навчанню   українознавчої   спрямованості,   що

безпосередньо   забезпечується   вивченням    української    мови,

української   літератури,   історії  України,  географії  України,

українського мистецтва тощо;

     для індивідуалізації   та   диференціації   навчання,    його

профільності    у   старшій   школі,   запровадження   особистісно

орієнтованих  педагогічних  технологій,   формування   соціальної,

комунікативної, комп'ютерної та інших видів компетентності учнів.

     Особлива увага  приділяється  практичній  і творчій складовим

навчальної   діяльності.   У   державних    вимогах    до    рівня

загальноосвітньої  підготовки  учнів зростає роль уміння здобувати

інформацію з різних джерел,  засвоювати,  поповнювати та оцінювати її,  застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності.  Між ступенями   шкільної   освіти   забезпечується    наступність    і перспективність змісту та вимог щодо його засвоєння учнями.

Зміст мовного компонента. 

Українська мова, мови національних меншин,  іноземні  мови  формують  в  учнів  стійку  мотивацію  до вивчення мов, забезпечують усвідомлення функцій кожної  з  мов  у навчальному   процесі   і   в  суспільстві;  виховують  повагу  до української мови як державної  та  до  інших  мов; 

розширюють  та активізують  словниковий  запас учнів з урахуванням тих груп слів, усталених висловів,  що відображають реальне  життя  народу,  мова якого  вивчається,  особливості  його життєвого досвіду,  історії, культури; 

сприяють формуванню толерантного  ставлення  до  різних народів, розумінню важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування в різних сферах, розвитку в   учнів   мовних,  інтелектуальних  і  пізнавальних  здібностей;

формують   гуманістичний   світогляд,   моральні   та    естетичні

переконання, національні та загальнолюдські цінності.

     Зміст літературного    компонента.  

Українська   література, зарубіжна література,  літератури національних меншин передбачають

     формування  потреби  і  відповідних  навичок  у  читанні художньої літератури;

     створення  на  основі  засвоєних  літературних  знань оптимальних умов для всебічного розвитку і реалізації особистості;

     формування національних і  загальнолюдських  цінностей;  залучення учнів до найкращих здобутків духовної культури.

 

 

   Цей Державний стандарт складається із:

  • загальної характеристики складових змісту освіти;
  • Базового навчального плану  загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня згідно з додатком 1 (далі — Базовий навчальний план);
  • державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.

    Цей Державний стандарт розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378), із спрямуванням освітніх галузей на розвиток сформованих і формування нових предметних (галузевих) компетентностей.

     Предметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: “знає і розуміє”, “уміє і застосовує”, “виявляє ставлення і оцінює” тощо.

      Цей Державний стандарт включає такі освітні галузі, як “Мови і літератури”, “Суспільствознавство”, “Мистецтво”, “Математика”, “Природознавство”, “Технології”, “Здоров’я і фізична культура”, зміст яких  послідовно взаємозв’язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

           Зміст освітніх галузей, їх складові, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням основної і старшої школи у їх послідовному взаємозв’язку. Зміст кожної освітньої галузі структурується та реалізується за навчальними предметами і курсами, програми яких затверджує МОНмолодьспорт.

           Визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей.          

     Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у Державному стандарті подано за галузевим принципом у семи освітніх галузях:   мови   і   літератури,  суспільствознавство,  естетична культура,  математика,   природознавство,   здоров'я   і   фізична культура,   технології,   що   є  органічним  продовженням  змісту відповідних освітніх  галузей  Державного   стандарту   початкової освіти.

     Зміст освітньої   галузі   структурується  і  реалізується  в

системі відповідних навчальних предметів та курсів,  програми яких затверджує МОН.

     Основна школа  забезпечує базову загальну середню освіту,  що разом із початковою є  фундаментом  загальноосвітньої  підготовки, формує в учнів готовність до вибору і реалізації шляхів подальшого здобуття освіти.  Зміст освіти на цьому ступені є єдиним для  всіх учнів;   особистісно   орієнтований   підхід   здійснюється  через варіативність   методик   організації   навчання    залежно    від пізнавальних здібностей, а також через факультативні курси.

     У старшій школі навчання, як правило, є профільним. У зв'язку

з цим зміст освіти і вимоги до його засвоєння  диференціюються  за

трьома   рівнями:   обов'язкові   результати  навчання,  визначені

Державним стандартом,  профільний, зміст якого визначають програми затверджені  МОН,  та академічний,  за програмами якого вивчаються дисципліни,  що   тісно   пов'язані   з   профільними   предметами (наприклад,   фізика   у  хіміко-біологічному  профілі),  а  також здійснюється загальноосвітня підготовка учнів,  які не визначилися щодо напряму спеціалізації.

           Протягом навчання в основній школі учні здобувають базову загальну середню освіту, що разом із початковою є основою загальноосвітньої підготовки, формує в них готовність до вибору професії і реалізації шляхів подальшої освіти. Зміст освіти в основній школі для всіх учнів єдиний.

         Варіативність методик організації навчання, а також наявність в учнів можливості обирати курси за вибором залежно від власних пізнавальних здібностей дають змогу застосовувати особистісно зорієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи.

Базовий навчальний план

     Базовий навчальний  план основної і старшої школи охоплює дві складові: інваріантну та варіативну.

     Інваріантна складова передбачає дотримання всіма  навчальними закладами,  що  надають  загальну середню освіту,  єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Варіативна складова спрямована на забезпечення індивідуальної орієнтованості змісту освіти.

     Під час   складання   типових  навчальних  планів  для  учнів

спеціалізованих шкіл,  гімназій,  ліцеїв і колегіумів дозволяється

перерозподіляти між освітніми галузями до 15 відсотків навчального часу,  визначеного  інваріантною  частиною  Базового   навчального плану.

     Змістове наповнення  освітніх  галузей інваріантної складової

визначається Державним стандартом.

     Змістове наповнення    варіативної    складової    формується

навчальним  закладом  з  урахуванням  особливостей  регіону,  типу закладу, індивідуальних освітніх потреб учня.

     В основній  школі  навчальні  години  варіативної   складової

використовуються  головним  чином для загальноосвітньої підготовки учнів,  індивідуальних  занять  та  консультацій,  факультативного навчання.

      У старшій школі, де навчання є профільним, обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення окремих предметів, курсів за вибором загальноосвітніх закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі, або шляхом застосування модульної технології.

     Інваріантна складова Базового навчального плану формується на державному рівні і є обов’язковою для реалізації в усіх навчальних закладах, що дають повну загальну середню освіту.

     Освітня потреба старшокласників у профільному навчанні задовольняється шляхом створення мережі загальноосвітніх закладів різного типу, яка складається з однопрофільних і багатопрофільних ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл, що мають змогу повністю реалізувати профільність навчання, а також професійно-технічних навчальних закладів, коледжів. Крім того, освітня потреба учнів старшої школи у профільному навчанні може задовольнятися в межах освітніх округів.

         Зміст освіти і вимоги до його засвоєння у старшій школі диференціюються за базовим і профільним рівнями. Базовий рівень визначається обов’язковими вимогами до загальноосвітньої підготовки учнів згідно з цим Державним стандартом, а профільний — навчальними програмами, затвердженими МОНмолодьспортом.

       У старшій школі співвідношення навчальних годин для вивчення обов’язкових предметів і предметів, самостійно обраних учнями для профільного навчання, становить орієнтовно 50 на 50 відсотків.   

       Варіативна складова Базового навчального плану формується загальноосвітнім закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів.

      На основі цього Державного стандарту МОНмолодьспорт організовує розроблення і проводить апробацію навчальних програм, які затверджуються в установленому порядку.

      Навчальна програма розробляється з урахуванням науково обґрунтованих вимог, що є спільними для всіх навчальних предметів.

Варіативні навчальні програми розробляються з урахуванням потреб різних регіонів і науково-методичних пріоритетів учителя.

     На основі Базового навчального плану, який визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх закладах, МОНмолодьспорт розробляє типові навчальні плани, в яких зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової.        

      Загальноосвітні заклади на основі типових на­вчальних планів складають щороку робочі на­вчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова загальної середньої освіти з урахуванням особливостей організації на­вчального процесу.

      Бюджетне фінансування загальноосвітнього закладу здійснюється з урахуванням установленої Базовим навчальним пла­ном сумарної кількості годин інваріантної та варіативної складових і можливості у процесі вивчення окремих предметів поділу класу на групи.

     У старшій  школі,  у  тому  числі в сільських однокомплектних

школах,  де створюються різнопрофільні навчальні групи  учнів,  за

рахунок  варіативної  складової  здійснюється  профільне навчання.

Години цієї складової можуть використовуватися також для  вивчення предметів за вибором учнів, факультативних занять тощо.

     На основі  Базового  навчального  плану  МОН розробляє типові

навчальні плани   для   загальноосвітніх   навчальних    закладів.

У типових   навчальних   планах  визначається  перелік  навчальних

предметів  і  курсів,  відповідно  до  змісту  освітніх   галузей,

кількість годин, відведених на їх вивчення у кожному класі. Типові

навчальні плани можуть відображати різні варіанти  структурування, інтеграції та  розподілу  навчального  змісту за роками навчання в межах годин,  визначених  Базовим  навчальним  планом.  На  основі типових  навчальних  планів  навчальні  заклади  складають  робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова освіти з   урахуванням   особливостей   організації   навчально-виховного процесу.

 

Додаток 1 до Державного стандарту

БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН
загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня

Найме-

нування
освітньої

 галузі

Загальна кількість годин

II ступінь
(5—9 класи)

III ступінь
(10—11 класи)

Разом II і III сту-

пені (5—11 кл.)

на тиж-

день

на
рік

Від-

сот-
­ків

на тиж-

день

на
рік

Від-

сот-

­ків

на тиж-

день

на
рік

Від-

сот­-
ків

Інваріантна складова

Мови і

 літератури

45

1575

27

12

420

15,8

57

1995

23,4

Варіативна складова

Цикл

профільних

предметів

 

 

 

24

840

31,6

24

840

10,2

 

Базовий навчальний план загальноосвітніх

навчальних закладів II-III ступенів(розподіл навчального часу між освітніми галузями)

Найме-

нування
освіт-ньої

 галузі

Загальна кількість годин

II ступінь
(5—9 класи)

III ступінь
(10—11 класи)

Разом II і III ступені (5—11 кл.)

На

 тиж-

день

на
рік

Від-

сот-
­ків

На

 тиж-

день

на
рік

Від-

сот-

­ків

на тиж-

день

на
рік

Від-

сот­-
ків

Інваріантна складова

Мови і

літера-

тури

42

1470

27

19

665

19

61

2135

23,9

Варіативна складова

Разом

21,5               

752,5

14

33

1155

54,5 

33

1907,5

21,4

                     

 

 

Характеристика освітніх галузей

Характеристика освітніх галузей

II. Освітня галузь “Мови і літератури”

    Метою освітньої галузі “Мови і літератури” є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.

     Освітня галузь складається з мовного і літературного компонентів. До мовного компонента належать українська мова, мови національних меншин (мова навчання і мова вивчення), іноземні мови, а до літературного — українська література, світова література і літератури національних меншин. Кожен із компонентів містить кілька наскрізних змістових ліній.

         1. Освітня галузь "Мови і літератури"

     Мета - формування комунікативної і літературної  компетенції,

що  базується  на знаннях,  уміннях пізнавального і творчого типу,

соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.

     Зміст освітньої галузі ґрунтується  на  принципі  наступності

між  початковою,  основною  і  старшою  школою,  враховує мовну та літературну підготовку учнів початкової школи.

     Освітня галузь "Мови і літератури" складається  з  мовного  і

літературного   компонентів,  кожен  з  яких  має  свої  складові.

Зокрема,  до мовного компонента  входять:  українська  мова,  мови

національних   меншин,   іноземні   мови,  а  до  літературного  -

українська,  зарубіжна,  рідна  (якщо  вона  не   є   українською)

література (літературна освіта).

     Кожен з  компонентів та їх складові містять кілька наскрізних

змістових  ліній.

     Наскрізними змістовими лініями мовного компонента є мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.

     Мовленнєва лінія забезпечує формування мовленнєвої компетентності шляхом формування та удосконалення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), а також готовності розв’язувати проблеми особистісного і суспільного характеру.

     Мовна лінія передбачає формування мовної компетентності шляхом  засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів.

     Соціокультурна лінія сприяє формуванню соціокультурної компетентності шляхом засвоєння культурних і духовних цінностей, норм, що регулюють соціально-комунікативні відносини між статями, поколіннями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові учнів.

    Діяльнісна (стратегічна) лінія сприяє формуванню діяльнісної компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, спрямовані на виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем.

      Стратегічно важлива для мовного компонента комунікативна компетентність, яка є невід’ємною складовою структури змісту освіти,  передбачає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного і писемного мовлення, базовими вміннями і навичками використання мови в різних сферах і ситуаціях.

       Для мовного компонента важливими є також такі предметні компетентності, як мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна (стратегічна).

       Вивчення мов сприяє збагаченню активного словникового запасу учнів, пізнанню та усвідомленню особливостей життєвого досвіду народів, мови яких вивчаються, важливості оволодіння мовами та задоволенню потреби в користуванні ними як засобом спілкування в різних сферах життєдіяльності, розвиває мовні, інтелектуальні та пізнавальні здібності, формує гуманістичний світогляд, моральні переконання та естетичні смаки, сприяє  засвоєнню національних і загальнолюдських цінностей, використанню інформаційних і комунікаційних технологій, виховує в учнів потребу в удосконаленні власної мовленнєвої культури протягом усього життя.

       Володіння українською мовою сприяє консолідації громадян у розбудові та зміцненні держави, забезпечує доступ до джерел української духовності, дає змогу випускникам загальноосвітніх закладів у повному обсязі реалізувати в різних галузях чи сферах життєдіяльності можливості, життєві потреби, плани, пов’язані з подальшим здобуттям освіти, опануванням спеціальністю.

      Сучасна система навчання іноземних мов дає можливість застосовувати комунікативно-діяльнісний підхід оволодіння мовами як важливим засобом міжкультурного спілкування, усвідомлення учнями особливостей культури народів, мови яких вивчаються, власної національної культури.

Змістовими   лініями   мовного   компонента   є мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна (стратегічна).

     Мовленнєва лінія  забезпечує вироблення і вдосконалення вмінь

та  навичок  в  усіх  видах  мовленнєвої  діяльності  (аудіювання,

читання, говоріння, письма);

    мовна - засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок  і  почуттів  людини  та  формування мовних  умінь  і навичок;  соціокультурна - засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших  народів,  норм,  які  регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному   розвиткові;  

     діяльнісна    (стратегічна)    - формування загально-навчальних   умінь   і   навичок,   опанування стратегій,  що  визначають    мовленнєву   діяльність,   передусім спрямованих  на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем.

     Зазначені змістові лінії формують комунікативну мовленнєву, мовну, соціокультурну, діяльнісну (стратегічну) компетенцію особистості.

      Складовими літературного компонента є емоційно-ціннісна, літературознавча, загальнокультурна і компаративна лінії.

      Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів української, світової літера-тури, а також літератур національних меншин, формування світогляду учнів, їх національної свідомості, моралі та громадянської позиції.

      Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними літературо-знавчими поняттями, застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів, розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу, виявлення специфіки літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури, світової літератури і літератур національних меншин, розкриття жанрово-стильових особливостей художніх творів, ознайомлення учнів з основними принципами художнього перекладу.

       Культурологічна лінія передбачає усвідомлення творів художньої літератури як важливої складової мистецтва, ознайомлення учнів з основними цінностями світової художньої культури, розкриття особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті, висвітлення зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей, розширення ерудиції учнів, виховання їх загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.

      Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів, їх компонентів (тем, мотивів, образів, поетичних засобів та іншого), явищ і фактів, що належать до різних літератур, встановлення зв’язків між українською, світовою літературою і літературами національних меншин, розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах, зіставлення оригінальних творів і україномовних перекладів літературних творів, увиразнення особливостей української культури та літератури на основі світової, демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей української мови.

       Зміст літературної освіти з урахуванням вікових особливостей учнів визначає художні твори, літературні явища і факти, розкриває їх ідейно-естетичну своєрідність та значущість в історії української і світової культури, встановлює зв’язки між різними національними літературами, літературою і фольклором, літературою і міфологією, літературою і філософією, літературою та іншими видами мистецтва, передбачає обсяг загальних теоретичних понять, необхідних для розуміння літератури як мистецтва слова, формування вмінь аналізувати та інтерпретувати художні твори в різних аспектах.

Засвоєння учнями літературного компонента сприяє їх залученню до надбань вітчизняного і світового письменства, розвитку стійкої мотивації до читання, потреби у зверненні до художньої літератури протягом життя, збагаченню духовно-емоційного досвіду, формуванню загальної культури, підвищенню рівня володіння українською, іноземними мовами та мовами національних меншин.

       Вивчення української літератури сприяє вихованню любові до на-роду, його мови, звичаїв, національних традицій, культури, розумінню світової та національної історії, проблем сьогодення, розвиткові інте-лектуальних, духовних та естетичних цінностей.  Вивчення літератур національних меншин сприяє усвідомленню учнями розмаїття культурного багатства нашої держави, а світової літератури - залученню учнів до загальнолюдських цінностей, вихованню толерантного ставлення до різних народів, народностей, рас і культур.

     Змістовими лініями  літературного  компонента є аксіологічна, літературознавча, культурологічна.

     Аксіологічна лінія забезпечує опрацювання художнього твору  у єдності  його етичних та естетичних вимірів,  спрямованість роботи над текстом на формування ціннісних орієнтацій і розвиток  творчих здібностей  особистості; 

     літературознавча  -  засвоєння  основних теоретико- та  історико-літературних  знань  і  розгляд  твору  у контексті  літературного  процесу; 

     культурологічна – усвідомлення літератури як складової частини духовної культури українського  та інших народів.

       Ці змістові лінії формують літературну компетенцію учнів.

Основна школа

Зміст мовного і літературного компонентів в основній школі спрямований на досягнення належного рівня сформованості в учнів вміння користуватися мовними засобами в усіх видах мовленнєвої діяльності, читати та усвідомлювати прочитане, на розвиток інтересу до художньої літератури і системного читання, розкриття за допомогою засобів мови і літератури національних і загальнолюдських цінностей, формування гуманістичного світогляду особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів, виховання в учнів любові, поваги до традицій українського народу, толерантного ставлення до культурних традицій інших народів.

Завданнями освітньої галузі в основній школі є:

      формування стійкої мотивації до вивчення української мови і літератури, іноземних мов, мов і літератур національних меншин, світової літератури, любові до української мови і культури, а також поваги до інших мов і культур;

      ознайомлення з мовною системою і формування на її основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок;

      вироблення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої (аудіювання, читання, говоріння, письмо) та читацької діяльності, різних сферах спілкування (особистісна, публічна, освітня);

     формування комунікативної і літературної компетентностей;

ознайомлення із здобутками художньої оригінальної та перекладної літератури;

     формування знань про специфіку художньої літератури як виду мистецтва, розвиток умінь і навичок учнів сприймати, аналізувати та інтерпретувати літературний твір у літературному та культурному контексті, взаємозв’язку з іншими видами мистецтва;

    формування мовленнєвої і читацької культури, творчих здібностей, культури ведення діалогу, розвиток критичного мислення та естетичних смаків учня;

    формування гуманістичного світогляду, духовного світу учня, його моралі, загальної культури, особистісних рис громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти.

                          Основна школа

Зміст мовного  та  літературного компонентів в основній школі

спрямований на досягнення  належного  рівня  сформованості  вміння користуватися   мовними   засобами   в   усіх   видах  мовленнєвої діяльності,  читати  та  усвідомлювати  прочитане;  залучення   до художньої  літератури,  а через неї - до фундаментальних цінностей культури;  формування  гуманістичного    світогляду   особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів,  виховання в учнів любові,  поваги до традицій свого народу та толерантного ставлення

до культурних традицій інших народів.

     Завданнями освітньої галузі в основній школі є:

     формування стійкої   мотивації   до   вивчення   української,

іноземних мов,  мов національних меншин,  української,  зарубіжної літератур,  виховання  відчуття  краси і виразності рідного слова, поваги до української мови та інших мов;

     ознайомлення з мовною системою та формування  на  цій  основі базових   лексичних,   граматичних,   стилістичних,   орфоепічних, правописних умінь і навичок;

     вироблення умінь  і  навичок   в   усіх   видах   мовленнєвої

діяльності  (аудіювання,  читання,  говоріння,  письмо) і в різних

сферах спілкування (особистісна, публічна, освітня);

     формування комунікативної компетенції;

     ознайомлення з   найвизначнішими    досягненнями    художньої

оригінальної та перекладної літератури;

     розвиток умінь   сприймати   літературний   твір   як   явище

мистецтва;

     формування читацької   та   мовленнєвої   культури,   творчих

здібностей,  культури полеміки,  критичного мислення, самостійного аналізу та оцінювання прочитаного;

     формування гуманістичного світогляду, духовного світу людини, її моральних та естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України,  який сприймає і поділяє національні  та  загальнолюдські цінності, відчуває свою приналежність до європейської спільноти.

Старша школа

Навчання мови і літератури у старшій школі полягає у розвитку здобутих в основній школі вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої та читацької діяльності, розвитку комунікативної компетентності з іноземних мов, заохоченні учнів до розширення кола читання, осмислення духовної цінності та поетики художніх творів, поглибленні культурно-пізнавальних інтересів учнів, усвідомленні ними ролі мови і літератури в сучасному світі, формуванні рис успішного мовця і творчого читача з високим рівнем загальної культури, активною громадянською позицією, національною свідомістю, вихованні в учнів поваги до культурних традицій різних народів.

      Завданнями освітньої галузі в старшій школі є:

      подальший розвиток мотивації до вивчення мови і літератури, засвоєння через мову і літературу історії, культури народу, моральних та естетичних цінностей, формування духовного світу учнів, їх світ-глядних переконань, громадянських якостей, утвердження за допомо-гою засобів мови і літератури національних і загальнолюдських цінностей;

        розвиток умінь вільно спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати та відстоювати власну думку, вести дискусію, оцінювати життєві явища, моральні, суспільні, історичні та інші проблеми сучасності, висловлювати щодо них власне ставлення, досягати взаєморозуміння та взаємодії з іншими людьми;

       удосконалення базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок, узагальнення та поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище і про літературу — як мистецтво слова;

       вироблення вмінь орієнтуватися у різноманітній інформації українською та іншими мовами, у світі класичної і масової літератури, користуватися сучасними інформаційними комунікаціями (Інтернетом, системою дистанційного навчання тощо), провадити пошуково-дослід-ницьку діяльність (знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, систематизувати, зіставляти різноманітні факти та відомості), застосо-вувати на практиці здобуті у процесі вивчення мови і літератури знання, набуті вміння та навички;

удосконалення під час провадження дослідницької діяльності навичок самостійної навчальної діяльності, саморозвитку, самоконтролю, розвиток художньо-образного мислення, інтелектуальних і творчих здібностей учнів, їх емоційно-духовної сфери, естетичних смаків і загальної культури.

                        Старша школа

     Навчання мови   та  літератури  у  старшій  школі  полягає  у

подальшому розвитку умінь  і  навичок  в  усіх  видах  мовленнєвої

діяльності (аудіюванні,  читанні,  говорінні, письмі) забезпечуючи

комунікативну  компетенцію  з  іноземних  мов   на   рівні   В1+*;

заохоченні школярів до читання художньої літератури,  ознайомлення з   фундаментальними    цінностями    культури;    у    формуванні гуманістичного   світогляду   особистості,   сприянні   розширенню культурно-пізнавальних інтересів,  вихованню  в  учнів  поваги  до свого та інших культурних традицій.

     Завданнями освітньої галузі в старшій школі є:

     формування мотивації до вивчення мови та літератури; пізнання

через мову  історії,  культури  народу,  естетичних  та  моральних

цінностей; формування духовного світу учнів, світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів;

     вироблення вмінь   орієнтуватися   в   потоці   різноманітної

інформації  українською  та іншими мовами,  знаходити,  сприймати, аналізувати,  оцінювати,  застосовувати  на  практиці   відомості, одержані в словесній чи іншій формі;

     розвиток умінь   вільно   спілкуватися  у  різних  ситуаціях;

     формулювати власну думку, висловлювати почуття щодо життєвих явищ, морально-етичних,   естетичних,   суспільних   та  інших  проблем;

     розуміти інших людей, знаходити спільну мову з ними;

     подальший розвиток    базових     лексичних,     граматичних,

стилістичних,  орфоепічних,  правописних умінь і навичок на основі узагальнення і поглиблення  знань  учнів  про  мову  як  суспільне явище;

     удосконалення навичок   самостійної   навчальної  діяльності,

розвиток інтелектуальних, творчих здібностей учнів.

ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної середньої освіти                     ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України     

                                          (від 23 листопада 2011 р. № 1392)

 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної середньої освіти                     ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

                                  (від 14 січня 2004 р. N 24)       

 

Зміст освіти

Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Зміст освіти

Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

I. Освітня галузь “Мови і літератури

Основна школа

Мовний компонент

Українська мова. Мови національних меншин
(мови навчання і мови вивчення)

Мовленнєва лінія

Освітня галузь “Мови і літератури

Основна школа

Мовний компонент

Українська мова. Мови національних меншин

 

Мовленнєва лінія

Мовлення як засіб спілкування, пізнання і впливу.
Ситуація і сфери спілкування. Форми мовлення.
Види мовленнєвої діяльності. Культура спілкування.
Стилі, типи і жанри мовлення

вміння розрізняти усне і писемне мовлення, розмовляти правильно і комунікативно доцільно, орієнтуватися в мовленнєвій ситуації, сферах спілкування, осмислювати, планувати і реалізувати задум, висловлювати, удосконалювати його, володіти всіма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), різними типами, стилями і жанрами мовлення з урахуванням ситуації спілкування, дотримуватися культури мовлення, правил спілкування і мовленнєвого етикету

Загальні уявлення про мовлення як засіб спілкування, пізнання і  впливу;сфери спілкування; усне та писемне мовлення. Види мовленнєвої   діяльності  (аудіювання,   читання, говоріння,  письмо). Ситуація   

спілкування.          Культура мовлення. Правила спілкування.

 

Мовленнєвий етикет.    Типи мовлення. Стилі   мовлення. Жанри мовлення                   

             

Знання  про  усне  та  писемне мовлення; вміння орієнтуватися

у мовленнєвій ситуації, сферах спілкування,      осмислювати, планувати і реалізувати  задум висловлювання,  удосконалювати його.

 

 

 

Вміння і навички в усіх  видах мовленнєвої        діяльності:

володіння  різними  типами і стилями мовлення з урахуванням

ситуації спілкування,

дотримання правил спілкування.

 

Аудіювання

 

Аудіювання

 

Сприймання на слух, розуміння текстів, що належать до різних стилів, типів і жанрів мовлення

сприймати текст на слух, запам’ятовувати його зміст, виявляти розуміння тексту і підтексту прослуханого, визначати тему та основну думку твору, оцінювати почуте, аналізувати особливості мовної форми, користуватися різними видами слухання

Сприймання на слух,  розуміння  текстів, що належить   до різних типів,    стилів   і    жанрів мовлення,       ступінь  складності яких     відповідає    віковим особливостям  учнів  та  етапу навчання   

Уміння  уважно слухати  текст,

 розуміти,  запам'ятовувати   з   одного   прослухування    його зміст,   визначати   тему   та основну думку твору, оцінювати почуте,  помічати  особливості мовної форми

 

Говоріння

 

Говоріння

 

Переказування (докладне, стисле, вибіркове), діалогічні та монологічні висловлювання різних типів і стилів мовлення

переказувати (докладно, стисло, вибірково) вивчені, прослухані або прочитані твори, створювати діалогічні та монологічні тексти з урахуванням ситуації спілкування та комунікативного завдання, бути здатним висловлювати власну думку, аналізувати різні погляди на предмет обговорення, дотримуватися мовних, етичних норм та норм етикету, вміти удосконалювати власне мовлення

Переказування       (докладне, стисле,            вибіркове), діалогічні      та  монологічні  висловлювання  різних   типів, стилів і жанрів мовлення                                   

Уміння переказувати (докладно, стисло,   вибірково)  вивчені, прослухані    або    прочитані твори; діалогічні    та       монологічні висловлювання  з    урахуванням           ситуації спілкування;      висловлювати власну    думку,   аналізувати різні   погляди   на   предмет обговорення,      дотримуючись мовних,  етичних та  етикетних норм; удосконалювати власне мовлення

Читання

 

Читання

Формування, розвиток техніки читання вголос і мовчки, розуміння самостійно прочитаних текстів, які належать до різних типів, стилів і жанрів мовлення

читати вголос і мовчки за визначеними програмою нормативами, розуміти, запам’ятовувати, різнобічно аналізувати зміст і форму прочитаного твору, вміти висловлювати власну думку про прочитане, самостійно працювати з текстом, користуватися різними видами читання

Формування, розвиток техніки читання вголос та мовчки, розуміння самостійно прочитаних текстів, що належать до різних родів літератури, стилів, типів і жанрів мовлення види читання

Уміння читати вголос і мовчки за визначеними програмою нормативами,  запам’ятовувати, висловлювати власну думку  про  прочитане; самостійно працювати з текстом, користуватися різними видами читання

Письмо 

 

Письмо

 

Побудова письмових текстів (монолог, діалог, полілог) різних типів, стилів і жанрів мовлення

письмово переказувати (докладно, стисло, вибірково), самостійно створювати письмові тексти, висловлювати в них власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір, дотримуватися вимог до мовлення, удосконалювати написане

Побудова письмових текстів (монолог, діалог) різних типів, стилів і жанрів мовлення

Уміння письмово переказувати (докладно, стисло, вибірково), самостійно створювати письмові тексти, висловлювати в них власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір, дотримуватися вимог до мовлення, вдосконалювати написане

Мовна лінія

Мовна лінія

Фонетика. Орфоепія. Графіка 

 

Фонетика. Орфоепія. Графіка                                

 

Звукова система мови.
Складоподіл. Наголос. Сильна і слабка позиції звуків у слові та позначення їх на письмі. Алфавіт. Звукове значення букв. Орфоепічні норми. Орфоепічний словник

розрізняти звуки мови і букви, дотримуватися орфоепічних норм у власному мовленні, вільно користуватися алфавітом, орфоепічним словником

Звукова система мови.

Складоподіл. Наголос. Сильна і слабка позиції звуків у слові та позначення їх на письмі. Алфавіт. Звукове значення букв. Орфоепічні норми. Орфоепічний словник

Знання звуків мови та алфавіту

 

Уміння  дотримуватися орфоепічних норм у власному мовленні, вільно користуватися алфавітом, орфоепічним словником

Лексикологія і фразеологія

 

Лексикологія і фразеологія                                 

 

Лексичне значення слів і фразеологізмів. Однозначні та багатозначні, стилістично та емоційно нейтральні і стилістично та емоційно забарвлені слова. Пряме і переносне значення слова. Групи слів за значенням. Синоніми і антоніми, омоніми, пароніми. Групи слів за походженням, сферою використання. Фразеологізми, їх різновиди

визначати істотні ознаки лексикологічних понять і фразеологізмів, пряме і переносне значення слова, стилістично та емоційно нейтральні і стилістично та емоційно забарвлені слова, групи слів за значенням, походженням, сферою використання,
використовувати слова і фразеологізми,
тлумачити лексичне значення загальновживаних слів і фразеологізмів, добирати до них синоніми, антоніми, омоніми і пароніми

Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні, стилістично та емоційно нейтральні і стилістично та емоційно забарвлені слова. Пряме і переносне значення слова. Групи слів за значенням.

 

 

 

 Синоніми і антоніми (лексичні та контекстуальні), омоніми, пароніми. Групи слів за походженням, сферою вживання. Фразеологізми, їх різновиди

Знання істотних ознак лексикологічних понять і фразеологізмів; уміння розрізняти пряме і переносне значення слова, стилістично та емоційно нейтральні і стилістично та емоційно забарвлені слова, групи слів за значенням, походженням, сферою використання.
Уміння використовувати слова і фразеологізми відповідно   до лексичного значення, умов і завдань спілкування; тлумачити лексичне значення загальновживаних слів і фразеологізмів, добирати до них синоніми та антоніми; з'ясовувати етимологію окремих слів; користуватися словниками

різних видів

Етимологія слова.
Навчальні словники різних видів

пояснювати етимологію окремих слів, користуватися словниками

Етимологія слова.

Словники (тлумачний, синонімів, антонімів, фразеологічний,  етимологічний та іншомовних слів)      

Уміння пояснювати значення слова за допомогою  аналізу його    будови;   розрізнювати словозміну    та    словотвір;

 

Будова слова. Словотвір 

 

Будова слова. Словотвір 

 

Будова слова і значення морфем.  Способи творення слів.
Морфемний і словотвірний словники

пояснювати значення слова шляхом проведення аналізу його будови, розрізняти словозміну і словотвір, правильно і комунікативно доцільно використовувати слова з урахуванням значення їх морфем, користуватися морфемним і словотвірним словниками

Будова слова та значення морфем.  Способи творення слів.
Морфемний та словотвірний словники

правильно  і  стилістично доцільно використовувати слова з   урахуванням  значення   їх морфем;  користуватися морфемним    та словотвірним словниками

 

Морфологія

 

Морфологія

 

Лексичне та граматичне значення слова. Частини мови. Граматичні характеристики частин мови. Роль частин мови у реченні.
Довідники з морфології

розрізняти частини мови, визначати роль морфологічних засобів у побудові висловлювань, правильно і стилістично доцільно використовувати форми слів, що належать до різних частин мови, користуватися довідковою літературою

Лексичне та граматичне значення слова. Частини мови. Граматичні характеристики частин мови. Роль частин мови у реченні.
Довідники з морфології

Знання  істотних ознак  різних частин мови, ролі

морфологічних засобів у побудові висловів.

Уміння  правильно і стилістично  використовувати форми слів, що належать до різних частин мови; користуватися довідковою літературою

Синтаксис

 

Синтаксис

 

Синтаксичні одиниці, їх види, будова, способи вираження. Синтаксичні засоби, їх роль у побудові висловлювань.
Способи передачі мовлення: пряма і непряма мова.
Складне синтаксичне ціле.
Довідники із синтаксису та пунктуації

пояснювати семантику, будову словосполучень, речень різних видів, визначати і будувати синтаксичні одиниці, висловлювати той самий зміст за допомогою різних синтаксичних засобів, будувати тематично цілісний, структурований зв’язний текст, користуватися довідниками

Синтаксичні одиниці, їх види, будова, способи вираження. Синтаксичні засоби, їх роль у побудові висловів.
Способи передачі мовлення: пряма та непряма мова.

Складне синтаксичне ціле.
структура   монологічного   та    діалогічного  тексту,   засоби    зв'язку   речень   у   тексті;    "відоме"  та "нове" у реченнях    тексту.

Довідники із синтаксису та пунктуації

Уміння   пояснювати семантику, будову словосполучень, речень різних типів, уміння   визначати і будувати синтаксичні одиниці, висловлювати той самий зміст за допомогою різних синтаксичних засобів.

Уміння визначати тему, основну думку    тексту,    структуру способи   зв'язку   речень   у ньому;    складати    загальне уявлення  про  можливий  зміст тексту (через ознайомлення  із

заголовком, анотацією);

будувати  тематично  цілісний,                               структурований,       зв'язний текст;       користуватися довідниками

Стилістика 

 

Стилістика 

 

Стилі. Стилістичні можливості мовних одиниць, їх функціонування у мовленні

комунікативно доцільно використовувати стилістичні можливості вивчених мовних одиниць в усному і писемному мовленні

Стилі. Стилістичні можливості мовних одиниць, їх функціонування у мовленні

Уміння комунікативно доцільно використовувати стилістичні можливості вивчених мовних одиниць в усному і писемному мовленні

Орфографія

 

Орфографія

 

Написання разом, окремо, через дефіс. Правила переносу слів. Орфографічні правила, списки слів для запам’ятовування. Орфографічний словник

правильно писати слова відповідно до вивчених орфографічних правил і словникові слова, перевіряти написане, користуватися орфографічним словником

Фонетичне,   морфологічне   та інші види написання.    Написання разом, окремо, через дефіс. Правила переносу слів. Орфографічні правила; списки слів для запам’ятовування. Орфографічний словник

Уміння правильно писати слова відповідно до вивчених орфографічних правил та словникові слова, перевіряти написане, користуватися орфографічним словником

Пунктуація

 

Пунктуація

 

Розділові знаки, їх функції.  Розділові знаки у простому і складному реченнях.
Розділові знаки у прямій мові, діалозі. Довідники з пунктуації

визначати смислові та синтаксичні відношення у реченні для обґрунтування вибору розділових знаків, пунктуаційно правильно оформляти речення різних видів, діалог

Розділові знаки, їх функції.  Розділові знаки у простому і складному реченнях.
Розділові знаки при прямій мові, діалозі. Довідники з пунктуації

Уміння  встановлювати  смислові і синтаксичні відношення у реченні для обґрунтування вибору розділових знаків; пунктуаційно правильно оформляти речення різних видів, діалог

Соціокультурна лінія

Соціокультурна лінія

Особливості національної культури, звичаї, традиції, свята, визначні діячі, суспільно-політичні події, державна символіка. Матеріальна і духовна культура рідного народу, Найвідоміші фольклорні твори як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру, їх етнокультурний колорит

визначати особливості національної культури, використовувати ці знання і знання, здобуті під час вивчення інших предметів, у власному мовленні,
пояснювати значення слів, найуживаніших усталених висловів, сприймати зміст найвизначніших творів, використовувати їх у своєму мовленні, дотримуватися правил мовленнєвої поведінки відповідно до загальнолюдських норм і специфіки національної культури

Відомості про особливості національної культури, звичаї, традиції, свята; визначних діячів, суспільно-політичні події, державну символіку; побут  населення  міст,   сіл,     культурно-архітектурні            пам'ятки, музеї, театри тощо.     Найвідоміші фольклорні твори рідного народу, лексеми,     фразеологізми,   афоризми   як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру, їх етнокультурний колорит

Знання особливостей національної культури.

 Уміння використовувати ці знання та знання, набуті під час вивчення інших предметів, у власному мовленні.
Уміння пояснювати значення слів, найуживаніших усталених виразів, помічати і пояснювати вирази, читати напам'ять найвизначніші народнопоетичні твори, які відбивають         особливості матеріальної    і     духовної культури     народу,      його світобачення;  використовувати їх  у  своєму    мовленні;  дотримуватися           правил  мовленнєвої          поведінки відповідно до загальнолюдських норм та національної специфіки культури

 

Діяльнісна лінія

Діяльнісна (стратегічна) лінія

Основні загальнонавчальні, творчі вміння як предмет практичного засвоєння учнів. Основні комунікативні стратегії, стратегії співпраці

застосовувати основні загальнонавчальні, творчі вміння, використовувати їх у різних життєвих і навчальних ситуаціях,  користуватися основними комунікативними стратегіями

Основні загальнонавчальні, творчі вміння як предмет практичного засвоєння учнів. Основні комунікативні стратегії, стратегії співпраці

Уміння застосовувати основні загальнонавчальні, творчі вміння, використовувати їх у різних життєвих і навчальних ситуаціях спілкування.

Уміння  користуватися основними комунікативними стратегіями

Літературний компонент
Українська література. Світова література.

Літератури національних меншин

Ціннісна лінія

Літературний компонент

Українська література. Зарубіжна література.

Літератури національних меншин

Аксіологічна лінія

Популярні твори для дітей та юнацтва (твори морального змісту, про національні події, характери і традиції, пригодницькі, детективні, фантастичні, казкові твори)

Художні твори різних родів і жанрів, які репрезентують ключові історико-літературні епохи

читати виразно, сприймати емоційно, осмислювати творчо художній текст, визначати головну думку прочитаного, авторську позицію, виявляти актуальні проблеми і деякі художні особливості творів, висловлювати власне ставлення до відображених у художньому творі подій, образів, тем, ідей з урахуванням моральних цінностей і соціальних норм, знати основні етапи літературного процесу, авторів, назви їх творів, окремі факти біографії і творчості митців, їх внесок у розвиток національної і світової культури, уміти виконувати (усно і письмово) творчі роботи різних жанрів

Художні тексти  різних  жанрів та    тематики;   твори, які репрезентують різні культурно - історичні  епохи,  літературні традиції  народів  України  та  зарубіжних країн.  

Популярні твори для  дітей  та юнацтва  (літературні   казки,

детективні,  пригодницькі   та    гумористичні  твори,   наукова фантастика).    

Виразне   читання   художнього тексту, його обговорення з елементами аналізу,  розуміння порушених у ньому етичних проблем та окремих художніх особливостей.  

Усне та письмове  висловлю-вання  власної  оцінки щодо прочитаного, особистісно-творче його переосмислення                      

         

Знання назв, авторів та змісту    художніх               творів, рекомендованих  для   вивчення напам'ять   текстів,   окремих фактів біографії письменників

 

Початкове уявлення     про відображення    у   художньому творі,   етичні  та  естетичні цінності.

 

Уміння   виразно,   осмислено читати художній текст, виділяти   в  ньому    головну думку; зіставляти зображені  у творі етичні та психологічні ситуації  з  власним  життєвим досвідом,           відповідно корегувати    свої     життєві орієнтації,   писати    творчі роботи різних жанрів

Літературознавча лінія

Літературознавча лінія

Літературний твір як система.
Засоби художньої виразності у творі.
Поняття про літературний процес.
Джерела знань про літературу

розуміти взаємозв’язок компонентів літературного твору, форми і змісту, знати визначення основних теоретико-літературознавчих понять і застосовувати їх під час інтерпретації та аналізу творів (окремих фрагментів і компонентів тексту),
розрізняти напрями та течії, роди і жанри (їх суттєві ознаки), визначати жанрово-родову приналежність творів, провадити пошуково-дослідницьку діяльність у галузі літератури (збирання відомостей про письменників, систематизація фактів, проведення аналізу окремих літературних явищ, підготовка повідомлення тощо), користування літературознавчими словниками, енциклопедіями та іншими видами джерел

Теоретико-літературознавчі поняття: оригінал і переклад;  тема  та головна думка  твору,  сюжет  і  композиція,  епізод; мандрівні сюжети, запозичення, художній    образ,     художня  деталь,  літературний   герой, головний і другорядні герої; рима,   ритм,  розмір   вірша,  строфа; портрет, пейзаж, інтер'єр; епітет,  порівняння, метафора, гіпербола,           алегорія, уособлення; міф,   героїчний епос, народна казка,    легенда,   приказка, прислів'я, загадка; літературна   казка,    байка, балада,  вірш,  рубаї, поема, оповідання,  повість,   роман, притча; гумор, сатира                                                                                            

Знання   основних   теоретико- літературних понять  і  вміння оперувати   ними   в   процесі читання     оригінальних     і перекладних художніх  текстів; уміння визначати в прочитаному творі тему,  основні проблеми, головних і другорядних героїв, художні    описи;   розрізняти сюжет  і  композицію,  основні жанри.

Початкове     уявлення     про літературний процес

Культурологічна лінія

Культурологічна лінія

Література як мистецтво слова.
Національне і загальнолюдське в літературному творі. Література в контексті культури

встановлювати специфіку літературного твору в системі інших видів мистецтва,
виокремлювати в художніх творах специфічні особливості національної культури, визначати загальнолюдські цінності, втілені в художніх творах,
знати характерні риси основних етапів літератури в контексті культури,
виявляти зв’язки літератури з філософією, фольклором, міфологією, видами мистецтва (генетичні, типологічні, контактні),
аналізувати та інтерпретувати твір у культурологічному контексті,

виявляти повагу до самобутності художньої культури різних народів, сформований рівень особистої культури, розвиненості духовної та естетичної сфери

Література     як     складник  культури  народу, її вплив  на  формування        національної  самосвідомості  та її місце  у світовій  культурі.    Зв'язок літератури  з  іншими   видами  мистецтв. Відтворення    в    літературі історії    країни,    народних традицій,  звичаїв,   обрядів, духовного  пошуку інтелігенції  у різні часи.

Світова   культура    та    її  загальний розвиток.

Взаємозв'язок національної  та світової культур.

Літературний  твір  як   явище національної    культури    та певної культурної доби.

Література    як     скарбниця духовності,   священні   книги різних   релігій  як  пам'ятки літератури     та     духовної культури;         відображення національних,       конкретно-історичних та загальнолюдських цінностей  у  художніх  творах різних  жанрів,  їх  вплив  на суспільне життя                

Початкове     уявлення     про історико-літературну     добу, національні,        конкретно-історичні та  загальнолюдські цінності,    відображені     у художньому  творі.

Уміння   визначати   специфіку літературного     твору      у зіставленні  з  творами  інших видів мистецтва

Компаративна лінія

 

 

Спільне і відмінне в різних літературах (українській, світовій, національних меншин), у творах різних жанрів (казка фольклорна і літературна, оповідання, новела, повість, роман, поема, трагедія, комедія, драма). Вплив міфології і фольклору на літературу. Поняття про традиційне (вічне) в літературі

висловлювання  власної  оцінки    орієнтації,   писати    творчі

 

 

Рецепція України у світовій літературі та культурі

щодо прочитаного, особистісно-    роботи різних жанрів

 

 

Священні книги людства як пам’ятки культури

 

встановлювати специфіку втілення окремих тем, ідей, сюжетів, образів, мотивів священних книг людства в літературі та інших видах мистецтва

 

 

Оригінал і переклад. Основні принципи художнього перекладу

оцінювати художню вартість творів, своєрідність художніх перекладів, у тому числі шляхом зіставлення їх з оригіналами

 

 

Старша школа

Мовний компонент

Українська мова. Мови національних меншин
(мова навчання і мова вивчення)

Мовленнєва лінія

Старша школа

Мовний компонент

Українська мова. Мови національних меншин
(мова навчання і мова вивчення)

Мовленнєва лінія

Культура мовлення. Стилі мови і мовлення. Стилістичне розшарування мовних засобів.
Основні комунікативні ознаки мовлення. Публічне і ділове мовлення

виділяти ознаки та особливості правильного і комунікативно доцільного мовлення, його стилів, жанрів, їх відмінності, розрізняти стилістичні варіанти мовних засобів у текстах різних стилів і жанрів мовлення,
володіти життєво необхідними мовленнєвими жанрами, готувати публічні виступи і виголошувати їх, брати участь у підготовці та веденні діалогу і полілогу з урахуванням відповідних вимог до культури спілкування і зразкового мовлення

Культура мовлення. Стилі мови. Жанри   усного  та   писемного    мовлення.

Види  мовленнєвої  діяльності.

Риторика  як наука і мистецтво слова        

Знання     ознак   правильного мовлення, його стилів, жанрів, їх     відмінностей;    вміння визначати особливості правильного мовлення, висловлюватись  відповідно  до норм культури мовлення.

Уміння  формулювати  думку   у всіх стилях і жанрах мовлення.

Уміння  підготувати  виступ  і виголосити його з  урахуванням ситуації спілкування

Мовна лінія

Мовна лінія

Узагальнення, систематизація і поглиблення найважливіших відомостей з мови

Текст, його будова. Норми літературної мови. Фонетика. Орфоепія. Лексикологія і фразеологія.

Морфологічна будова слова

Частини мови. Слово, слово-сполучення, речення. Члени речення. Просте і складне речення. Система розділових знаків Написання слів з найуживанішими орфограмами, пунктограмами.
Види мовних помилок і шляхи запобігання їм

класифікувати, систематизувати і узагальнювати вивчені поняття, правильно ставити розділові знаки у простому і складному реченнях відповідно до вивчених правил, доречно використовувати знання і виконувати вимоги до усного і писемного мовлення, використовувати граматичні форми відповідно до вивчених правил, знаходити мовні помилки і виправляти їх, здійснювати самоконтроль за результатами навчальних досягнень

Стилістичне розшарування мовних     засобів. Засоби  стилістики. Варіативність норми.

Види мовних помилок  та їх  подолання. Складні випадки орфографії та пунктуації                                                      

               

Уміння розрізнювати стилістичні  варіанти   мовних засобів, визначати доцільність їх використання  у   текстах різних стилів  і  жанрів мовлення;         розрізнювати нормативне    і   ненормативне використання мовних засобів.

Знання мовних помилок

Соціокультурна лінія

Соціокультурна лінія

Найважливіші світоглядні, етичні, естетичні та інші поняття, ідеї, відомості, пов’язані з національною і світовою культурою.

Відображення у мові особливостей картини світу, способу життя,  мислення і культури, що характерні для певного народу.

визначати найважливіші світоглядні, етичні та інші поняття, відомості, ідеї, відображені в мові, загальнолюдські моральні цінності, їх вияв у національних традиціях;

вміти узгоджувати власну мовленнєву і життєтворчу діяльність із засвоєними етичними, естетичними та іншими цінностями, ураховувати в мовленні особливості світогляду, культури певного народу

Найважливіші світоглядні, етичні, естетичні та інші поняття, ідеї, відомості, пов’язані з національною та світовою культурою.

Відображення у мові особливостей бачення світу, способу життя та  мислення, особливостей  культури, що характерних для певного народу.

Знання найважливіших світоглядних, етичних та інших понять, відомості, ідеї, відображених в мові, загальнолюдських моральних цінностей, їх вияву  у національних традиціях;

вміти узгоджувати власну мовленнєву і життєтворчу діяльність із засвоєними етичними, естетичними та іншими цінностями, ураховувати в мовленні особливості світогляду, культури певного народу, відображених у мові, враховувати їх у спілкуванні.

Діяльнісна (стратегічна) лінія

Діяльнісна (стратегічна) лінія

Загальнонавчальні, творчі вміння як предмет практичного засвоєння.
Комунікативні стратегії, стратегії співпраці

застосовувати загальнонавчальні, творчі вміння у різних життєвих і навчальних ситуаціях спілкування, користуватися комунікативними стратегіями, стратегіями співпраці

   Загальнонавчальні, творчі вміння як предмет практичного засвоєння.
Комунікативні стратегії, стратегії співпраці                         

Уміння застосовувати загальнонавчальні, творчі вміння, використовувати їх  у різних життєвих і навчальних ситуаціях спілкування.

Уміння користуватися комунікативними стратегіями, стратегіями співпраці

Літературний компонент

Українська література. Світова література. Літератури національних меншин

Ціннісна лінія

Літературний компонент

Українська література. Зарубіжна література.

Літератури національних меншин

Аксіологічна лінія

Знакові твори різних жанрів. Роль художньої літератури в сучасному світі. Література як діалог

 

виявляти актуальність змісту, естетичну цінність творів, художні відкриття письменників, визначати ключові концепти людського буття в художній літературі, значення твору для суспільства, розв’язання моральних проблем особистості, аргументувати власну оцінку прочитаного вміти вести літературну дискусію (щодо твору, спадщини митців, тенденцій літератури), готувати публічні виступи, презентації, реферати щодо різних аспектів літератури 

Художні тексти,  розмаїття  їх  жанрово-родової  специфіки  та морально-етичних проблем,  що психологічного аналізу людських  взаємин  і  вчинків; твори, що репрезентують  різні етапи  літературного  процесу, культурно-літературні традиції народів  України та зарубіжних країн.

Художній   твір  у   контексті історико-літературного процесу,    його  смислова  та естетична цілісність, художня специфіка. Обговорення проблематики            твору аргументоване усне та письмове висловлювання  своїх   суджень щодо прочитаного                                                                               

Знання змісту, проблематики та найважливіших     особливостей поетики    художніх   текстів, рекомендованих  для   вивчення напам'ять   художніх   творів, літературно-критичних, публіцистичних  та    науково-популярних             статей; біографічних  відомостей   про письменника та його світогляд.

Розуміння   цілісної   картини художнього      світу та представлену в ньому авторську концепцію,      етичних     та естетичних          цінностей, відображених   у    художньому тексті;   художній  текст   як твір   мистецтва   слова    та джерело   духовного  багатства особистості.

Вміння     аналізувати      та інтерпретувати  зміст   твору, суть морального конфлікту   та власну  етичну  позицію   щодо нього,  співвідносити порушені у  творі   проблеми з  власним життєвим досвідом, розв'язувати  творчі  завдання різних типів

Літературознавча лінія

Літературознавча лінія

Поетика літературного твору, її складові, взаємозв’язок між ними

 

 

 

 

 

 

 

Тенденції літературного процесу

 

 

 

 

Сучасні бібліотеки, електронні ресурси

Визначати поетичні особливості художнього твору, в тому числі жанрові, стильові, мовні та інші;

Знати і застосовувати теоретико-літературознавчі поняття у процесі проведення різних видів аналізу, інтерпретації оригінальних і перекладних творів.

розуміти закономірності перебігу літературного процесу, їх відображення в художніх творах, взаємодію різних напрямів і течій, родів і жанрів;

користуватися різними видами ресурсів з питань художньої літератури (словники, довідники, монографії, літературно-критичні статті, наукові статті, Інтернет тощо).

Основні    роди    та    жанри літератури.  Провідні  художні літературні напрями, течії  та стилі.

 

Тематика    та    проблематика твору,    конфлікт;    фабула, жанрово-основні сюжетні та позасюжетні елементи.                                         

Знання       літературознавчих понять,   вміння     оперувати ними   в  процесі  опрацювання оригінального та  перекладного тексту.

Уміння орієнтуватися в родовій   специфіці   вивчених художніх   творів;  розрізняти сюжет   і   фабулу;   виділяти сюжетні     та     позасюжетні елементи,          аналізувати головний             конфлікт, зображувально-виражальні засоби   художньої   мови    в оригінальних  та   перекладних творах,    художній   підтекст образів, деталей, мотивів

Культурологічна лінія

 

Культурологічна лінія

 

Специфіка сучасної культури і літератури

 

 

 

Масова і класична література.
Джерела і фактори розвитку літератури

 

 

 

 

Літературні місця України

орієнтуватися у світі художньої літератури і культури, виявляти сучасні тенденції в національній і світовій культурі і літературі,

знати сучасних авторів та їх актуальні твори 

розрізняти класичну і масову літературу, їх особливості і функції визначати фольклорну і міфологічну основу художніх творів, їх зв’язок із розвитком філософської думки, релігії, національно-культурними особливостями народів (регіонів, країн)

знати пам’ятні місця України, пов’язані з життям і творчістю видатних митців України і світу

Художня      література      в контексті   національної    та світової     культури,      її взаємопов'язаність з релігією, філософією,         естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв.

Відображення характеру  народу у національній літературі та у культурі.

Традиції   і   новаторство   в літературі та культурі. Діалог культур, його вплив  на літературний процес.

Зв'язок  літературних напрямів та  течій з естетичним пошуком митців  інших видів мистецтв                                       

Розуміння  значення літератури та   культури   для  духовного розвитку людства; про  основні етапи розвитку культури,  про спільні         закономірності розвитку різних видів мистецтв та    сучасні   тенденції    в національній    та    світовій культурі.

Компаративна лінія

 

 

Традиції і новаторство в літературі

знати специфіку втілення традиційних тем, образів, сюжетів і мотивів у художніх творах різних часів і народів

 

 

Літературні зв’язки (контактні, генетичні, типологічні, інтертекстуальні)

встановлювати спільні закономірності розвитку різних літератур, видів мистецтва

зіставляти художні твори в різних аспектах (проблемно-тематичному, сюжетному, образному та інших), розкривати специфіку втілення актуальних тем у різних національних літературах,  виявляти національні образи світу і характери в літературі, схожість і відмінність авторської позиції митців

 

 

Види художнього перекладу та їх специфіка

визначати особливості різних видів художнього перекладу, зіставляти їх з текстом оригіналу