Театр у давній Греції

ТЕАТР У ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ. ЕСХІЛ   ЯК ВИДАТНИЙ ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТРАГІК

 

УРОК  1

 

ТЕМА:  Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії.

              Есхіл. «Прометей закутий» Розповідь Прометея про його

            благодіяння людям ( епісодій 2, вірші 436-525)

 

МЕТА: ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування та

              функціонування давньогрецького театру; сприяти усвідомленню

              того, що давньогрецький театр був важливим засобом виховання

             найширших мас народу; ознайомити з творчістю видатного   

             давньогрецького трагіка Есхіла; стисло схарактеризувати зміст

             трагедії Есхіла «Прометей закутий» та образ Прометея;   

            розвивати   уважність, допитливість, навички зв’язного мовлення,

           логічного  мислення, аналізу драматичного тексту, переказу,

           виразного читання;  сприяти вихованню поваги до театрального

           мистецтва та античної  культури, високих моральних рис: гуманізму,

          благородства у стосунках, уміння допомагати іншим, бути вірним

          своїм принципам.

 

ОБЛАДНАННЯ:  мультимедійний матеріал ; тексти трагедії Есхіла

           «Прометей закутий»; карта Стародавньої Греції; драматичні маски

 

                                                             Що ж таке театр, де ця могутня драма

огортається з голови до ніг у нову

могутність, де вона вступає у спілку

з усіма мистецтвами…, щоб вирвати

 вас із тісного світу суєт і кинути в

 безмежний світ високого і прекрасного?

 Що ж таке, запитую вас, цей театр?..

О, це справжній храм мистецтва…

В.Бєлінський         

   

                                                    ХІД УРОКУ

 

І. Організація навчальної діяльності.

                Відеопритча про сенс життя

                     

ІІ. Етап орієнтації

            1. Слово вчителя

  • Запитання до учнів.

 

-  Що ви знаєте про театр?

-  Чи любите ви театр?

-  Хто з вас був в театрі? В якому? Де?

 

                    (Перегляд відео «Монолог артистки Т. Дороніної «Чи любите ви театр?»)

             Так театр ввійшов в життя Тетяни Дороніної – відомої актриси, режисера, народної артистки СРСР.

  •  

- Які ви знаєте види театру?

                    (відповіді учнів; схема)

 

Описание: 1

 

  •  Асоціації

-  Які асоціації виникають у вас, коли говоримо про театр? Яким ви бачите театр?(гронування)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 (Звучить грецька народна музика. Учні висловлюють свої думки.)

 

  • Словник

Теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави. Театр як мистецтво називають також театральним мистецтвом, а науку, що вивчає теорію та практику Театрального мистецтва вивчає театрознавство.

 

               

ІІІ. Етап визначення мети

 

Стародавня Греція — це батьківщина європейського театру. Давньогрецький театр зароджується, набуває розквіту й занепадає в досить короткий проміжок часу, упродовж життя трьох поколінь і трьох великих трагіків античності — Есхіла, Софокла, Еврипіда. Це був яскравий період в історії грецьких міст-полісів, жителі яких не лише відчули себе повноправними громадянами, а й збагнули свою відповідальність за долю країни. Це була «золота доба»... 

            Сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну екскурсію , за словами В.Бєлінського, «…в справжній храм мистецтва» - театр. Але наша екскурсія незвичайна. Адже наша думка і уява віднесе нас до витоків театрального мистецтва – античного театру  

                         ( запис теми, епіграфу уроку)

 

 

ІУ. Етап організації та виконання плану діяльності.

               1. Слово вчителя

Перед вами карта античної  Греції.

          Німецький  філософ Ф.Шлегель  радив:«Вивчення греків і римлян – це школа великого, шляхетного, доброго і прекрасного…Внутрішньо засвой її собі».  Тож кожен, хто поважає себе, повинен мати елементарні знання про країну, в яку пролягає його шлях. Пригадаємо,  що ми знаємо про античність.

 

 

 

                          2.   Дидактична гра «Сходинки до Олімпу»

 

  1. Кого греки вважали верховним богом?
  2. Богиня мудрості.
  3. Кому зі смертних вдалося хоча б раз повернутися з Аїду?
  4. Чому зображення Гермеса іноді розміщують на поштових відділеннях?
  5. Дружина Зевса.
  6. Богиня, яку зображували із зав’язаними очима.
  7. Хто  з богів був кульгавим?
  8. Богиня кохання.
  9. Чому Ареса не любили ні боги, ні люди?
  10. Богині долі. Вони розпоряджаються долями смертних.
  11. Богиня, яка любила чаклувати.
  12. Скільки олімпійців збиралося за столом богів?

 

( Відповіді. 1.Зевса. 2.Афіна. 3. Гераклу. 4.Гермес був вісником богів.  5.Гера.  6.Феміда.  7.Гефест  8.Афродіта.  9.Арес був богом війни.  10.Мойри.  11.Геката. 12.Дванадцять.)

 

 

 

 

             3. Заочна подорож.

     Наш шлях до витоків театрального мистецтва тривалий, доведеться робити зупинки.  

  • Перша зупинка «Міфологічна».

           ( Розповідь учня - «екскурсовода» про зародження святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса.)

 

     «Театр» у перекладі з давньогрецького – видовище. Датою народження світового театру вважається 534 рік до н.е. (дата першої постановки трагедії, проте тексти не дійшли до нашого часу). Зародився він під час святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса, сина Зевса та ліванської царівни Семели, покровителя землеробства та виноградарства, бога виноробства, а згодом – поезії й театру.

 

 

 

            Образ Діоніса й справді є одним з найтрагічніших у грецькій міфології. Його батьками були верховний бог Зевс та смертна жінка Семела. Громовержець Зевс приходив на побачення до своєї коханої у вигляді смертного чоловіка. Гера, ревнива дружина Зевса, вирішила помститись суперниці. Вона підмовила вагітну Діонісом жінку попросити Зевса, щоб він явив їй усю свою велич і блиск. Зевс виконав бажання Семели і жахнувся — він забув, що його кохана — проста смертна, і спопелив її своїми блискавками. Але громовержець встиг врятувати недоношене дитя і, зашивши його у своє стегно, виносив до потрібного терміну. Гера переслідувала Діоніса й тоді, коли він став дорослим, наславши на нього безумство та змусивши поневірятися на чужині. Діоніса вшановували на приурочених йому святах — Діонісіях, які нагадували карнавал або вертеп.

 

               Театральні видовища відбувалися спочатку раз на рік під час всенародних державних свят Великих Діонісій – свято початку весни

( березень-квітень), пізніше – на Ленеях ( січень-лютий), Малих Діонісіях (грудень-січень). Святково одягнені, прикрашені вінками, всі вільні громадяни полісу протягом трьох днів з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили увесь рік.

  • Друга зупинка  «Акторська».

(Розповідь учня –«екскурсовода» про влаштування вистав в давньогрецькому театрі.)

 

             Головна дійова особа давньогрецької трагедії – хор. Хореги, заможні громадяни  на власні кошти організовували хор для драматичних змагань.

Виконання обов’язків хорега і участь у драматичному хорі  було справою почесною. Очолював хор заспівувач – корифей. В трагедії хор – колективний герой, виразник громадської думки. З хору виділяли одного актора,  відповідача. Спочатку актор був один. Він звертався до хору із запитаннями, відповідаючи на його запитання, зображав різних персонажів. І хоча спочатку головну роль в трагедіях грав хор, згодом саме актор став носієм дії. Слово «актор» - латинського походження, що означає діючий. У театральній культурі воно з’явилося пізніше.

  • Третя зупинка «Пошукова».

      

             Головними жанрами театру стає трагедія і комедія. На думку філософа Арістотеля, започаткували трагедію декламатори-заспівувачі дифірамбів, «величних пісень на честь Діоніса», комедію – заспівувачі пісень, які славили родючі сили природи. За легендою, супутниками Діоніса були цапоногі сатири, які прославляли подвиги та страждання бога. Трагедія

( з грецької трагос одє) перекладається як «пісня цапів».  Слово «комедія»

( комос одє)  тлумачиться як пісні процесії гульвіс, веселого Діонісового почту, які одягали маски і цапині шкури.

    

  • Четверта зупинка «Композиційна»  

        ( Розповідь учителя про будову давньогрецьких п’єс. )

Головною дійовою особою давньогрецької трагедії – хором - драматурга забезпечував архонт (вища посадова особа). Хореги - заможні громадяни, на власні кошти організовували хор для драматичних змагань. Виконання обов'язків хорега і участь у трагічному хорі, які мав 12 (пізніше 15) учасників (хоревтів), було справою почесною. Очолював хор заспівувач - корифей. В трагедії хор - колективний герой, виразник громадської думки.

         Судили на змаганнях особливі виборні особи. Для драматургів-переможців існувало три нагороди: І-ІІ-ІІІ місце. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща.

          Хореги, які підготували хор для драматургів-переможців, мали І право ставити пам'ятник на честь творчої перемоги, на якому писали час вистави, ім'я драматурга, назву п'єси, ім'я хорега. Результати змагань вносилися ще в дидаскалії - протоколи, які зберігались у державному архіві Афін.

Публіка була надзвичайно вимогливою і імпульсивною. Задоволена видовищем, вона висловлювала свої емоції і почуття бурхливими оплесками, а якщо п'єса не Описание: untitled2подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п'єси. Оцінка глядачів набувала великого значення для успіху вистави.

П'єси мали чітко визначену структуру. Кожна вистава починалася з прологу - зав'язки дії (дія - вчинки героїв, важливі події їхнього життя). Парад - пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру в супроводі флейтиста. Далі чергувалися епсодії (діалогічні частини, які виконували актори) і стасими (пісні хору). Заключна частина трагедії називалася гексодом - піснею, виконуючи яку, хор залишав орхестру.

Феспід виділяв з хору одного актора, гіпокріта - відповідача. Він звертався до хору із запитаннями, відповідаючи на його запитання, зображав різних персонажів. І хоча спочатку головну роль в трагедіях грав хор, згодом саме актор став носієм дії. (Слово"актор"латинського походження, що означає діючий. У театральній культурі воно з'явилося пізніше).

  • П’ята зупинка «Театральна».

     (Розповідь учня –«екскурсовода» про давньогрецькі театри під відкритим небом  )

       У часи Давньої Греції постійної театральної будівлі не було.  Вистави відбувалися просто неба. В Афінах для вистав використовувалася центральна площа. Театр вміщував десятки тисяч глядачів. Наприклад, афінський театр Діонісія , розташований на схилі Акрополя, ---  до 17 тисяч осіб. Глядачі розташовувалися на кам’яних лавах, вирубаних на схилі пагорба. Класичний театр складався з трьох частин: театрону, оркестри і скене. Глядацька зала мала назву – театрон.

Театрон – ( від слова «теаомай» - дивлюсь) – місця для глядачів, розташовані на схилі пагорба. Розміщені концентрично, вони вирубувалися прямо  в скелі.

          Театральної сцени в сучасному розумінні не існувало. Вистава відбувалася на оркестрі – колоподібному майданчику, у центрі якого розміщувався вівтар Діоніса. Розміри театру зумовлювалися  діаметром оркестри – від 11 до 30 метрів.

                                         

        

     Орхестра ( або каністра) – друга частина театру, круглий або підковоподібний утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся від них невисокою мармуровою балюстрадою. Посередині оркестри знаходився жертовник Діоніса, на якому перед виставами приносили жертву.

     Скене – ( намет для переодягання акторів, сучасна сцена) – спочатку справді була наметом, а пізніше дерев’яною, потім кам’яною  або мармуровою будівлею, що містилася за заднім, зрізаним боком оркестри. Вона являла собою єдину в театрі закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого дасадом до глядачів, оздобленого колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски. У ній також зберігався акторський реквізит.

     У 1954 році в Херсонесі, що поблизу Севастополя, був віднайдений античний театр, побудований близько 2,5 тисяч  років тому. В античні часи Херсонеський театр був місцем театральних змагань у поезії, у знанні «Іліади» та «Одіссеї». Проіснував він до ІV ст. до н.е., а потім був зруйнований ранніми християнами. У  VІ столітті на місці античного театру був збудований великий храм, названий археологами «Храм з ковчегом».

 

 

     У 1999 році в Херсонесі був відкритий сучасний античний театр. Театр працює лише влітку, збирає до 400 осіб. У ньому демонструють вистави на античну тематику.

                         

 

  • Шоста зупинка «Декораційна».

             (Розповідь учня –«екскурсовода» про костюми акторів трагедії  )

     Усі ролі ( жіночі також) виконували чоловіки. Актори одягали маски, вираз котрих розкривав характер, душевний стан персонажа. Кожна вистава мала свої костюми, невеликі декорації. Актори, зайняті у виставі, надягали котурни – спеціальне взуття на високих дерев’яних підошвах, яке збільшувало їхній зріст.

 

 

  Були маски, вираз котрих розкривав характер (добрий, лихий), душевний стан (відчай, радість (жрець, бог), стать (чоловік, жінка) персонажа. Маска, яка прийшла в театральні вистави з культових обрядів на честь бога Діоніса, мала узагальнений образ. Масштаби давньогрецькою театру не давали змоги глядачам з останніх рядів бачити обличчя акторів, якби вони не використовували виразні й великі маски. Мову жестів, як зазначав Г.Е. Лессінг, греки довели до такої досконалості, про яку ми й гадки не маємо. Гра у масках обмежувала міміку одним порухом  

  • Робота з масками.

- Визначити, що відображає дана маска. Де її могли використовувати? (Демонстрація різних типів масок, учні визначають, де використовувалась – в трагедії чи комедії.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          У виставах використовували технічні театральні механізми. За допомогою  одного з них --- механе (машина), підйомника --- герої піднімалися на Олімп. Проте театральна техніка відігравала допоміжну роль. Уся увага глядачів зосереджувалася на характерах, долях, подіях.

           З глядачів на утримання театральної споруди брали невеличку платню.

 

 

 

 

       Для незаможної публіки держава виділяла спеціальні "видовищні гроші"- теорікон.

Театр був трибуною, з якої зверталися до демосу, суспільним інститутом, що формував погляди і переконання вільних громадян Еллади. Під час Великих Діонісій навіть в'язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

Отже, театр у житті стародавніх греків посідав особливе місце. Він був державною справою, кращою школою виховання не лише естетичного, а й патріотичного, громадянського, морального, релігійного спрямування.

 

  • Сьома зупинка «Хай переможе найкращий!»

 

            Театральні вистави мали змагальний характер. До змагань допускали три трагічні поети і три комічні, кожен трагік мусив представити три трагедії й одну драму. Ці чотири п’єси називалися тетралогією. Комедіограф представляв одну комедію. Журі, обране з громадян, визначало переможця.

            Публіка була надзвичайно вимогливою. Задоволена видовищем, вона висловлювала свої  емоції й почуття бурхливими оплесками, а якщо п’єса не подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п’єси

                        

             4.   «Чи знаєте ви, що…»

ØПротягом трьох днів жителі міст з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили весь рік.

ØТеатральні вистави мали змагальний характер. До змагань допускалися три трагічні поети і три комічні. Кожен трагік мусив представити три  трагедії і одну драму. Ці чотири п’єси називалися тетралогією.

ØАфінський театр Діонісія вміщував до 17 тисяч осіб.

ØАктори посідали почесне становище у суспільстві, їх обирали на найвищі державні посади, їх звільняли навіть від податків і гарантували недоторканість.

ØДля незаможної публіки держава виділяла «видовищні» гроші – теорікон.

ØПід час Великих Діонісіїв навіть в’язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

ØДля драматургів-переможців існувало три нагороди: І-ІІ-ІІІ місце. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща.

 

                 5. Творче завдання. «Порівняй сучасний і античний театри»  

                   ( Ліва колонка заповнена. Праву учні заповнюють самостійно).

 

Сучасний театр

Античний театр

У спектаклі діє чимало акторів.

Грає лише один актор.

Хор необов’язковий.

Хор є обов’язковий і заміняє інших акторів.

На сцені є декорації.

Декорації відсутні.

Актори використовують власну міміку та жести.

Актори грають у масках, що зображають емоції та переживання.

 

 

                                6. Словникова робота.

Драма ( від грец. – дія) -  один із трьох літературних родів ( поряд з епосом і лірикою), який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Трагедія ( від грец. – козлина пісня) – драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості з середовищем, у якому вона живе. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно  актуальним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою психологічних переживань героя і майже завжди закінчується його загибеллю.

 

 

 

                                7. Слово учителя.

 

         Розквіт давньогрецької трагедії пов'язаний з іменами трьох афінських великих поетів-драматургів – Есхіла, Софокла та Евріпіда, які жили за класичного періоду (V –ІV ст до н.е.) еллінської культури.

До цього періоду належить початок творчості Есхіла (525/524 — 456 рр. до н.е.), якого вважають «батьком трагедії»

Трагедії Есхіла відображають основні тенденції його доби - грандіозні соціально-економічні та культурні зміни, пов'язані зі становленням афінської рабовласницької демократії, становленням нації.

Еврипід, молодший сучасник Есхіла та Софокла, "найтрагічніший з усіх поетів". Дійшовши у своїх творах висновку, що неперехідна цінність лише в самій людині, він виявляв ті смертельно небезпечні сили, які завжди готові знищити людський дух. Мабуть, це і визначило його погляд на трагедію як безпристрасне аналітичне спостереження людської натури.

         Есхіл, Софокл, Еврипід вважали, що драматург має бути наділений даром співчуття. Цей дар був притаманний кожному з них.

          Для розвитку світового театру новації Есхіла мали найважливіше значення. Саме Есхіл увів другого актора (за деякими версіями— і третього), що сприяло зростанню ролі діалогу, посилювало напруженість дії - основи театрального мистецтва, поглиблювало трагічний конфлікт. Він формалізував роль хору, перетворивши трагедію з мімічної хорової лірики на драму в сучасному розумінні.
            Після смерті Есхіла, як свідчать мистецтвознавці, постановки його п'єс принесли численні перемоги у драматичних змаганнях. Традиції, закладені Есхілом, наслідували його сучасники —Софокл, Еврипід, а згодом і всі драматурги Західної Європи. Він був і залишився "першим великим трагічним поетом" Еллади.

 

 

         Найкращому судилося бути славетному Есхілу, якого вважають батьком трагедії. Хоча, як не дивно, на його могилі напис :

                  Мужність його пам’ятають марафонська діброва та

                 плем’я довговолосих  мідян, що в битві його пізнали…

         Жодного слова про театральну діяльність. Які ж відомості залишилися про Есхіла?

 

Есхіл, син аристократа-землевласника, народився в Елевсіні в Аттиці. Існує думка, що він був посвяченим в елевсінські містерії на честь Деметри, які посідали важливе місце у грецькому богошануванні. Есхіл був хоробрим воїном, брав участь у битвах під Марафоном (490 р. до н.е.), під Саламіні (480 р. до н.е.). Він помер на Сицилії, в м. Гелі. Напис над його могилою, автором якого, за легендою, і був сам Есхіл, свідчить, що він брав участь в греко-перських війнах» Проте нічого не згадується про його театрально-драматургічну діяльність..»

Головних творчих успіхів Есхіл досяг в Афінах, де з 484 р до н. е.«здобув тринадцять перемог на святах Діоніса. Він Написав 72 трагедії, з яких збереглося сім.

  З іменем поета пов’язано багато легенд, які  виникли значно пізніше. 

Одна з них оповідала, що поетичний хист з’явився  в Есхіла після того, як уві сні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. Поетичну діяльність він розпочав після 20 років, але його виступи на драматичних змаганнях спочатку виявилися невдалими. Перемога прийшла лише в 484 році до н.е., а взагалі перші місця  він здобував  тринадцять разів, поки його не переміг Софокл.

          Двічі Есхіл залишав Афіни. Вперше у 470 році до н.е., коли його запросив сицилійський тиран Гієрон, який полюбляв збирати навколо свого двору видатних письменників і філософів. Там Есхіл вдруге написав трагедію «Перси», що мала такий самий успіх, як і в Афінах.

         Незадовго до смерті драматург з невідомих причин вдруге залишив Афіни й переселився до Сицилії. Про смерть Есхіла також існує легенда. Оракулом було сповіщено, що  він загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голову, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу пролітав орел, тримаючи в пазурах  черепаху і шукаючи скелю, об яку можна було розбити панцир жертви. Побачивши лису голову поета і прийнявши її за блискучу скелю, орел випустив черепаху… 

            Учені вважають, що Есхіл написав близько 80 п’єс, однак до наших днів дійшло лише сім із них та деякі уривки. Серед найбільш відомих творів драматурга можна назвати такі трагедії, як «Перси», «Семеро проти Фів», «Благаючі»,  трилогію «Орестея» та інші.

             Найбіль відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей закутий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея ( «Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.

 

                          8. Бесіда на повторення.

- Що з давньогрецьких міфів вам відомо про Прометея? ( Прометей був одним з титанів. Свого часу він допоміг Зевсові перемогти Кроноса, Зевсового батька, й прийти до влади. Але Прометей украв із небесного вівтаря вогонь і приніс його людям. За це Зевс розгнівався на титана й наказав прикувати його до скелі).

- Хто звільнив Прометея? ( Через багато століть від тяжких мук Прометея звільнив Геракл)

                     

                          9. Виразне читання уривка з трагедії Есхіла «Прометей закутий» ( епсодій 2, вірші 436-525)

 

                       10. Аналітична бесіда

- Хто є учасниками розмови, що подається в уривкові? ( Прометей розмовляє з хором)

- Як називаються ці види розмов? ( Монолог і діалог)

- Яка їхня роль у трагедії? ( Діалог є головним засобом зображення дій та характерів персонажів. У монолозі виражаються роздуми, переживання, вагання героя)

- Яка роль хору у творі? ( Хор виконує роль оповідача, тобто пояснює, що відбувається на сцені)

- Як хор ставиться до головного героя? ( Хор симпатизує титанові, співчуває йому)

- Якими Прометей сприймає людей? ( Пасивними, безсилими. Він розумів, що вони потребують допомоги)

- Яке його ставлення до них? ( Титан співчуває людям. Адже вони лише смертні)

- Яким зображено Прометея? ( Він мужньо зносить своє нещастя, глибоко страждає в глибині душі. У героя ще є сили співчувати недолі людей)

 

                            11. Переказ тексту.

- Розкажіть, чого навчив людей Прометей.

 

                          12. Бесіда за прочитаним.

- Як ви розумієте слова Прометея: «Я перетерплю, поки з пут циз визволюсь…» ( Титан розуміє, що мусить знести все, що йому судилося, адже така його доля. (Неминучість – це і є доля) В цих словах героя виявилася віра давніх греків у фатум ( долю)

- Про яку таємницю, що її приховує Прометей, йдеться у творі? ( Прометей зберігав таємницю долі самого Зевса, адже він був ще й провидцем. Як розповідається у міфі, титан розкрив пізніше цю таємницю, оскільки неміг бачити страждань своєї матері.)

- Яка риса вдачі героя підкреслюється в цьому епізоді? ( Титан зображений людиною честі, що не бажає ціною послуги Зевсові врятувати власне життя)

 

У. Етап контрольно-оціночний.

 

                      1. Комунікативно-ситуативна вправа

  • «Ви - учасник круглого столу, де обговорюється проблема: «Чому Есхіла називають «батьком» давньогрецької трагедії?». Підготуйте невеликий виступ на цю тему.»
  • «Уявіть себе журналістом. Напишіть статтю на тему: «Еллінський театр - його значення для світової культури».
  • «Уявіть себе театральним критиком. Порівняйте сучасний і давньогрецький театр. Що в них спільне, а що відмінне?»
  • «Від імені Есхіла поясніть чому головним героєм своєї поеми Ви обрали Прометея?»

 

 

                      2. Інтерактивний метод «Продовжте речення»

- Сьогодні на уроці ми…

 * продовжили роботу над…

* дізналися про…

* ознайомилися з …

* вчилися працювати з …

   

                      3. Узагальнююче слово вчителя.

               Образ Прометея є носієм високих  моральних ідеалів, що мають велике виховне значення для наступних поколінь. Саме  тому він започатковує галерею «вічних образів» світової літератури, до яких звертаються митці різних часів і народів

 

 

                       4. Оцінки за урок.

 

                       5.  Підведення підсумків уроку.

 

   Греки говорили: «Життя – це великий театр, і ми всі без виключення, граючи свої ролі, повинні взяти позитивний урок».

  • Як ви розумієте цей вислів?
  • Чи знаєте ви правила поводження в театрі? ( Додаток)

 

        (Перегляд відео –фільму «Театр – жизнь»)

 

 

                 Тема наступного уроку: « Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії. Софокл. «Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі див»

 

УІІ. Домашнє завдання.

                   Вивчити конспект. Стаття підручника с. 83 - 90

                   Написати твір-мініатюру «  Мої роздуми над образом Прометея»

                   Підготувати повідомлення про Софокла

                   Прочитати трагедію «Антігона»

 

Додаток

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ТЕАТРІ

Похід у театр сьогодні – вже не така урочиста подія, як століття тому. Тому вечірній одяг зовсім не обов’язковий. Чимало людей вирушають на виставу просто з роботи, і серед них занадто ошатний глядач може виглядати навіть смішно. Однак певні правила поведінки у театрі залишилися незмінними з давніх часів.

Приходити слід за 10-15 хвилин до початку, щоби був час спокійно роздягнутися і зайняти своє місце. Чоловікові слід зняти головний убір вже у фойє театру, а не в гардеробі. Перш ніж роздягнутися, чоловік допомагає зняти верхній одяг своїй супутниці.

Проходити на своє місце слід обличчям до тих, хто вже сидить. При цьому варто перепросити за завдання клопоту і подякувати, якщо люди встають, пропускаючи вас. Жінка сідає праворуч від чоловіка. Якщо прийшли дві пари, то жінки сідають між чоловіками.

Що робити театралові, який спізнився, а квиток у нього, скажімо, в ложу?
 Якщо спізнився чоловік, то йому варто стоячи почекати антракту. Якщо є вільне місце в задньому ряді, він може, звичайно, тихенько сісти, не турбуючи сусідів. Якщо з запізненням приходить жінка, чоловікові, який сидить ближче всього до дверей, варто поступитися їй місцем чи запропонувати краще. Якщо цього не можна зробити безшумно, не турбуючи інших, то варто почекати антракту.

 Щоб краще бачити з далеких місць сцену й артистів, беруть театральний бінокль, але він не повинен служити для того, щоб розглядати публіку. На концерт бінокль не беруть.

Жінкам дозволено не знімати капелюшок у приміщенні. Але в такому разі слід поцікавитися у глядачів позаду, чи їм це не заважає. Якщо жінка забула це зробити, етикет дозволяє ввічливо попросити її зняти головний убір. До речі, з таких самих міркувань не варто приходити до театру з високою зачіскою. Крім того, глядачам-сусідам може заважати занадто сильний запах парфумів.

З дітьми до театру приходять на дитячі вистави. Якщо ж склалися особливі обставини і довелося прийти з дитиною, слід подбати, щоби вона не заважала сусідам. Коли малюкові стає нудно і він голосно розмовляє або плаче – треба негайно вийти із зали.

Придбання програмки – обов’язок кавалера. Як і частування супутниці цукерками, тістечками. Ось тільки робити це слід у буфеті під час антракту.

Краще утриматися од відвідин театру людям із сильним кашлем. У крайньому разі – прийняти ефективні ліки перед виставою.

У знак схвалення артистам аплодують. Після закінчення дії чи музичного твору ви можети виражати своє замилування оплесками. Незадоволення грою артистів чи змістом п'єси не виявляйте свистом, тупанням чи голосними зауваженнями під час виконання. Досить мовчати і не аплодувати - це покаже, що ви незадоволені.
Не поспішайте до гардеробу після закінчення вистави. Вкрай неввічливо показувати акторам спину, коли вони вийшли вклонитися.

Варто пам"ятати, що ті глядачі, які брали біноклі, забирають речі у гардеробі без черги!

Обов'язково слід виключати на час вистави мобільні телефони.