Система уроків із вивчення творчості Вергілія

                                                        УРОК  1

 

ТЕМА:  Публій Вергілій Марон. «Енеїда». Поема «Енеїда» як літературна

              обробка римської легенди про троянця Енея – засновника Риму.

             Заспів ( книга 1, вірші 1-33). Творче наслідування поем Гомера

 

МЕТА: подати загальні відомості про "золоту добу" римської культури

                   та літератури, розкрити значення творчості Вергілія як

                  найвидатнішого римського поета, творця національного

                героїчного епосу, пояснити, що “Енеїда” є літературною обробкою

                 римської легенди про троянця Енея — легендарного засновника

                Риму,  зробити загальну характеристику сюжету; розвивати

               вміння порівнювати, виділяти головне, ділитися інформацією;

               виховувати повагу до набутків світової культури.

 

 

ОБЛАДНАННЯ: мультимедійний матеріал ; тексти поеми Вергілія «Енеїда»; підручник О.Ніколенко

 

 

                                                     

« Гей же, Ерато, якіі царі були за часів тих

В Лації давній, і лад був який там тоді…

Я розповім і початок найпершої битви згадаю»

                                                                                Вергілій

                                                  

   

 

                                                    ХІД УРОКУ

 

І. Організація навчальної діяльності.

                                   Відеопритча про сенс життя

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

                1. Прослуховування учнівських творів «Вплив давньогрецького театру на розвиток світової літератури»

                     

ІІІ. Етап орієнтації  

  

            1. Слово вчителя

            Естафету давньогрецької літератури прийняла література Давннього Риму. Заснована в ІІІ ст.. до н.е. римська література пройшла такі самі етапи розвитку, як і грецька, але значно інтенсивніше. Найбільшого розвитку римська література досягла за часів правління імператора Августа, який підтримував могутність своєї держави не лише силою, а й пропагандою власних ідей. Визначну роль у цьому зіграла література. Даний період увійшов в історію під назвою «золота доба» римської поезії.

           Близький до імператора Гай Цільній Меценат згуртував навколо себе талановитих поетів, підтримував їх матеріально, але за це вони мали уславлювати імператора Августа. До цього гуртка належали такі видатні римські поети, як Вергілій, Горацій, Тібулл.

            Римська література відзначається своїм розмаїттям: розвивається поезія – філософська ( поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей») та елегійна ( твори Альбія Тібулла, Секста Проперція), жанр байки ( Федр), створюються поеми, сатири, оди, послання, історіографічні твори ( Юлій Цезарь «Записки про Галльську війну», «Записки про громадянську війну», Тіт Лівій «Римська історія»). Високого рівня  досягає ораторське мистецтво ( промови Цицерона про державу, про межі добра і зла, про дружбу)

           У зв’язку з ослабленням Римської імперії з ІІ ст.. до н.е. починається занепад римської літератури. На зміну їй прийшла епоха Середньовіччя.

 

ІУ. Етап визначення мети                                                              

                    Відомий український поет М.Зеров присвятив  знаменитому    римлянину вірш «Вергілій»

Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий,

Здитинства ніжного колисаний селом,

Звеличив кий, і плуг, і мідний шолом,

І знявся до вершин нечуваної слави.

…Той час минув - і Рим, і Цезарів діла

Рука історії до трун поволокла,

Де сплять усіх часів ілюзії й корони

Та він живе, і дзвін гучних його поем

Донині сниться над риданнями Дідони

Брязчанням панцирів і сплесками трирем.

 

                         Вергілій, один із найвідоміших римських поетів, вважав: «Обираючи богів, ми обираємо свою долю».

  • Як ви розумієте ці слова?

                       Сам Вергілій не прагнув обирати собі кумирів, але вони у його житті все ж таки були. Про це ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

 

                         ( запис теми, епіграфу уроку)

 

 У. Етап організації та виконання плану діяльності.

                             1. Вступне слово вчителя.

      Життя римської громади відмінне від грецького. Греки становили щільну етнічну групу еллінів, а римляни був оточений іншими племенами. Тому - постійна боротьба за виживання, один час вони були під владою етрусків. Етруски взаємодіяли з римлянами. Крім них були інші племена й грецькі колонії - Сицилія. Життя було побудоване за принципом військової громади. У греків було більше можливостей розвивати культуру. Навіть життя було підлегле воєнній дії. Римляни не створили розгалуженої міфології – їх міфи примітивні. Вірили в добрі й злі сили - нуміни. У Римі були цілі армії різних жерців.

Релігія перетворюється в технічну підмогу до життя суспільства. Життя громади й родини тяжіє над релігіями. Явна перевага державного перед релігією.

Культура римської цивілізації має тисячолітню історію. Її значення для світової цивілізації важко переоцінити. Латинська мова, яка була носієм цієї культури, справила вплив на цілу групу мов, так званих романських. Ще два-три століття тому вона була мовою філософії, науки, медицини, юриспруденції, релігії і літератури багатьох європейських народів. Ще й сьогодні більшість наукових, медичних, юридичних термінів – латинського походження.

Таке ж значення мають досягнення римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві, в системі державного і приватного права, адміністративного управління та форм організації суспільного життя. Вивчення історії античної, і зокрема римської, культури дає змогу зрозуміти закономірності розвитку багатьох соціальних та культурних феноменів, робить можливим більш грунтовний підхід до вивчення й розуміння сьогоднішніх соціальних і культурних процесів. Події та герої римської культури та історії осмислюються у зв’язку з цим як культурні символи, що допомагають глибше розуміти сучасність.

 

                              2. Поділ учнів на дослідницькі групи (групам роздаються картки з матеріалом, який вони опрацьовують, а потім обмінюються інформацією)

  • Історики
  • Культурологи
  • Літературознавці

 

 

                                 3.  Повідомлення групи "істориків" про історію Римської держави.

 

   Історію Римської держави традиційно поділяють на три великих періоди: ранній Рим, або царський період, Римська республіка та Римська імперія. Рим з’явився як один із землеробських полісів на південній периферії етруського світу. На протязі 6 століття до нашої ери він був під владою етрусків. Потім почалася повільна, але тривка експансія Риму, що знаходився на кордоні двох великих італійських цивілізацій: етрусків і Великої Греції. Ця експансія привела Рим не тільки до визволення, але й дозволила йому зайняти ключові позиції в Центральній Італії.

Картинка 6 из 808

      Частиною Римської культури, безперечно, є легенда про заснування Риму. До нас дійшли твердження, що Рим був заснований між 754 і 753 роками до нашої ери латинськими колоністами зі стародавнього міста Альба Лонга. За легендою, римляни пов’язували заснування Рима з Троянською війною. Легенда розповідає, що коли загинула Троя, деякі троянці на чолі з Енеєм повтікали на кораблях до Італії. Вони прибули в Лацій, де заснували місто Альба, в якому й зацарював Еней. Його нащадок, цар Альби Нумітор, був повалений своїм братом Амулієм. Побоюючись помсти дітей або онуків Нумітора, Амулій примусив його дочку Рею Сільвію стати весталкою. Жриці богині Вести, берегині домашнього вогнища, не мали права виходити заміж. Однак у Сільвії від бога Марса народилися два сини-близнюки, Ромул і Рем. Амулій наказав кинути їх у Тибр. Але малюки врятувалися: хвиля викинула кошик із дітьми на берег, де їх вигодувала молоком вовчиця. До речі, саму капітолійську вовчицю у 6 – на початку 5 століття до нашої ери римляни зобразили у вигляді бронзової скульптури, яку встановили на Капітолії.

Картинка 1 из 4

Вона відома й по сьогоднішній день. Потім братів виховував царський вівчар. Врешті-решт Ромул і Рем довідались про своє походження, вбили Амулія, повернули царську владу своєму дідові і, зібравши дружину, заснували нове місто на Палатинському пагорбі, на березі Тибру. За жеребом місто дістало назву Рим від імені Ромула. Під час побудови міської стіни між братами виникла сварка, Рем загинув від руки брата. А Ромул став першим римським царем. Він поділив громадян на патриціїв і плебеїв, усе населення – на курії і створив військо.

Легенда розповідає,що першими жителями Рима були юнаки – супутники Ромула та його дружина. Сусідні общини з недовірою ставилися до нових поселенців і не хотіли одружувати з ними своїх дочок. Тоді Ромул улаштував свято, на яке запросив сусідів-сабінів. Під час бенкету римляни викрали дівчат-сабінянок. Сабіни пішли війною на Рим, але сабінянки зуміли помирити своїх батьків і чоловіків. Як наслідок  злиття латинської і сабінської общин утворилась єдина Римська держава, в якій стали спільно правити два царі – Ромул і сабінянин Тит Тацій.

Другий римський цар, сабінянин Нума Помпілій, затвердив культи богів і зорганізував жрецькі і ремісничі колегії. Наступний цар, Тулл Гостілій, зруйнував Альбу Лонгу і переселив її жителів до Рима. Його спадкоємець Анк Марцій побудував міст через Тибр і заснував у гирлі річки першу римську колонію – Остію.

Потім, за римською традицією, в Римі правили ще три царі, етруски за походженням. Тарквіній Давній побудував у Римі перший цирк, храм на Капітолії і підземний стічний канал – Велику клоаку, що існує дотепер. Його наступник Сервій Туллій провів важливі соціальні реформи і встановив довкола міста міцну кам’яну стіну. Останнього, сьомого, царя Тарквінія Гордого вигнало з Рима повстале населення. Від цієї події 510 року бере початок історія Римської республіки.

 До кінця 3 століття до нашої ери Рим стає великою середземноморською державою. Підкоривши в останній чверті 3 та в першій половині 2 століття до нашої ери Карфаген, Рим став керівною силою в Центральному та Західному Середземномор’ї.

Картинка 3 из 808

 

                        4. Повідомлення групи "культурознавців" про культуру Римської держави.

 

      Рим зростав, будуючи легендарні дороги і починаючи торгівлю з сусідніми країнами. Життя в ньому було досить гідним, але жителі Риму прагнули більшого. Вони створили величезні легіони, щоб підкорити собі нові землі. Імперія ставала сильнішою, і ніхто вже не міг зупинити Рим. Захоплені у полон війська противника ставали рабами, яких купували багаті міщани, насолоджуючись усіма радощами життя в Римі. Але не кожен римлянин жив у такій розкоші. Це призводило до повстань голодних нижчих класів.

     Але Рим вижив.  Високий економічний розвиток Римської імперії призвів до того, що місто Рим стало економічним, культурним і політичним центром величезної держави

    В цей час велика кількість міст у своєму архітектурному стилі намагалися наслідувати приклад столиці - Риму. Їх прикрашали прекрасними храмами місцевих і загальноімперських божеств, палацами, базиликами, портиками для прогулянок, а також громадськими будівлями і будівлями для розваг - театрами, амфітеатрами, цирками. В амфітеатрах проходили вистави - травля звірів, бої гладіаторів, публічні страти. У цирках відбувалися перебіги на запряжених четвірками коней колісницях - квадригах.. В I - II століттях. нашої ери міські вулиці були вимощені каменем, мали підземну каналізацію та гігантські водопроводи - акведуки. Центральні площі всіх міст (ці площі називалися агорами на Сході й форумами на Заході) були прикрашені численними портиками, храмами й базиликами

 Зрозуміло, що особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Величними спорудами були і “Вівтар Світу”.У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм - громадських бань, у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні зали, кімнати для відпочинку . Також в Імперії велося активне прокладання доріг. В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них збереглися і використовуються й у наші часи). У самому Римі на форумі стояв стовп з позолоченим верхом, він вважався початком усіх доріг Римської імперії. Звідси і приказка: “Всі дороги ведуть у Рим”.

 Крім статуй і барельєфів, будівлі і споруди прикрашалися іншими витворами малих архітектурних форм. У північних провінціях будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повітря проходило під підлогою і всередині стін, створюючи всередині приміщень теплий мікроклімат.

 

Картинка 18 из 267      Меблі

 

 

 

 Образотворче мистецтво у I - II століттях нашої ери у Римській імперії служило, в основному, для оформлення інтер'єрів будівель і зовнішнього оздоблення вулиць міст. Так, стіни, стелі і підлоги громадських будівель, імператорських палаців, будинків знаті прикрашалися розписом і мозаїкою. Дуже часто використовувалися сюжети з грецької і римської міфології, а також жанрові сцени - полювання, збір врожаю, збирання податків.

 Значного розповсюдження в ці часи набула портретна скульптура. До нашого часу дійшло безліч портретних статуй, бюстів, рельєфних зображень, які реалістично передають риси  обличчя імператорів, імператриць, воєначальників, поетів, філософів та інших представників римської знаті.

Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.

    У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.

Картинка 20 из 286

                                                                                                           Сучасний Рим

   Картинка 16 из 286                         

                                                        

                            5. Повідомлення групи "літературознавців" про розвиток римської літератури.

      Цей період названий «золотим» і збігається із правлінням  Августа. Август прийшов до влади після громадянських воєн. Після смерті Цезаря перемагає Октавіан  Август - прізвисько, «священний», тому що приніс на римську землю мир. Державі була потрібна ідеологія. Початок - роздача орних земель ветеранам своїх військ, тому що вважав, що праця на землі облагороджує. Август розумів, що без культури немає ідеології. У нього був багатий друг - Меценат. Він створює умови для бідних поетів, а ті підтримують Августа. У цей гурток входили: Вергілій, Горацій, Проперцій, Варій Руф, Азінній Палліон. Вони ніби поділили жанри літератури. На противагу цьому гуртку створюється коло Корвіна Мессала: Тібул і Овідій.

Вергілій - найвидатніший римський поета, творець національного героїчного епосу, пише на замовлення Августа три поеми. «Буколіки» - вівчарські вірші, «Георгіки» - землеробські. «Енеїда» - героїчний епос. Поєднує їх ідея, відмінна від грецької, - Вергілій відрікався від минулого і закликав до відродження в майбутньому.

Виходець із середньої родини, але одержав непогану юридичну освіту.

 Творчість Вергілія перебувала під впливом греків. Насамперед, олександрійська «учена» лірика, творчість Феокріта, Гесіода. Також Тит Лукрецій Карр «Про природу речей» і римські поеты-неотерики («новенькі»).

  «Буколіки» написано в наслідування Феокріту. Він показує, що безрозсудна пристрасть призводить до загибелі. Дія «Буколік» відбувається в Аркадії.

 «Георгіки» - про землеробство, без героя, без сюжету, про те, як варто трудитися. У цій поемі Вергілій слідує Лукрецію, доводить, що людина - одне зі творінь всесвіту, прагне дати опору, спокій, щастя..

«Енеїда» - велика епічна поема. Замовлена Августом. Вергілій повинен був написати панегірик про самого Августа. У пролозі повинен був написати про міфічних предків Августа. Вів рід від Венери. Вергілію дали час для роботи - 12 років, але так і не завершив. Заповів цю поему спалити своєму другові. Про Августа ні слова - але той не став її знищувати. Схвалив політичні тенденції, що римляни - це обраний народ, якому призначено правити світом. Складається з 12 книг. Вергілій ділить на дві частини. Перша частина - втеча Енея з палаючої Трої й прибуття в Карфаген - 5 книг. Друга частина - оповідання про війни в Італії. Посередині шостої книги - розповідь про спуск Енея в царство мертвих. Еней спускається довідатися, куди він пливе й про майбутню долю Рима. Він ніби об'єднав «Іліаду» й «Одіссею» у зворотному порядку. Вергілій не приховує, що як приклад використав Гомера.

Енею призначено заснувати римську державу, якій буде належати світ. Поема спрямована в майбутнє. Ще одна надзадача, пов'язана з героєм – доля Енея це доля Риму - головна сила, що управляє всім.

Тема «Енеїди» — пригоди Енея, який, за вказівкою богів, за­сновує нову могутню Римську державу. Поряд із зовнішньою подіб­ністю до поем Гомера, «Енеїда» різко відрізняється від них певною політичною тенденцією — прагненням показати історичну зумовле­ність нового ладу й уславит

 

 

                                6. Повідомлення про життя і творчість Вергілія

Картинка 1 из 14

               Відомостей про Вергілія небагато, вони дійшли до нас у вигляді розрізнених цитат у пізніших римських авторів, а також у складі семи коротких начерків життєписів знаменитих людей, які належать Светонію (часто ці нариси приписують Елію Донату через те, що текст зберігся в його рукопису). Деякі незалежні біографічні відомості містяться в Життєписі з Бернського рукопису. Ймовірно, всі біографії мають джерелом записки сучасників Вергілія.

              Серед імен Вергілія, Публій цілком звичайне для римлянина, інші два, очевидно, мають етруське походження, хоча ім'я Вергілій носили багато хто з латинів. Батько поета був, імовірно, латином, чий рід декількома поколіннями раніше осів у північній Італії, що називалася тоді Цізальпійською Галлією. Про його життя ми майже нічого не знаємо. Повідомляється, що він був гончаром або навіть посильним, що оженився на дочці свого хазяїна, а потім промишляв розведенням бджіл і продажем лісу. Безсумнівно, у нього була невелика садиба. Ім’я матері Вергілія, Магія Полла, також звучить на етруський штиб. У Вергілія були щонайменше два брати, але до його повноліття родичі, певно, вже померли.

               Вергілій народився 15 жовтня 70 до н.е. біля Мантуї, в селищі Анди (часто його ототожнюють з суч. П'єтоле). За переказом Светонія, його матері під час вагітності наснилося, начебто вона народила лаврову гілку, що, торкнувшись землі, відразу пустила корені і виросла в зріле дерево з безліччю різних плодів і квітів. Вергілій дістав гарну освіту, до 15-літнього віку в Кремоні, а потім у Медіолані (суч. Мілан). Приблизно у віці 19 років (бл. 51 до н. е.) Вергілій приїхав до Риму навчатися риториці, у ті часи обов’язкової частини вищої освіти, необхідної для політичної кар'єри. Пробувши в Римі близько року, він приєднався до заснованого Філодемом в Неаполі гуртка епікурейців, який очолював Сірон. Вергілій готувався до кар’єри адвоката, але природна сором’язливість визначила його життя як поета.

                 Светоній пише, що Вергілій був великого зросту, міцної статури, на обличчя смаглявий, скидався на селянина, але не відрізнявся міцним здоров'ям; особливо страждав він животом, горлом, головним болем і часто пускав собі кров. Помірний у їжі й вині, він полюбляв хлопчиків, і особливо любив Цебета та Олександра, якого йому подарував Азіній Полліон і який у другій еклозі "Буколік" названий Алексідом. Ходили чутки, що жінка на ім’я Плотія Гієрія пропонувала Вергілієві співжиття з нею, але той рішуче відмовився. В іншому він був все життя настільки чистий і у висловлюваннях, і у думках, що в Неаполі його звичайно називали Парфеній (гр. "дівчина", з натяком на цнотливість); а коли він, приїжджаючи зрідка до Риму, показувався там на вулиці і люди починали ходити за ним по п'ятах і показувати на нього, він укривався від них у найближчому будинку.

              У політичному житті Вергілій не брав участі, але завдяки щедротам друзів, його статок досяг десяти млн. сестерціїв, він мав будинок на Есквіліні, поруч з оселею Мецената. Близько 41 до н. е., після вбивства Цезаря, маєток було віднято в нього для роздачі ветеранам нового владики Рима, Октавіана Авґуста. Поет поспішив до Риму і за допомогою своїх друзів домігся повернення власності.

             У Неаполі або поблизу нього Вергілій прожив майже все своє життя. Він лише зрідка відвідував Рим, бував на Сицилії й у Таренті, один раз відвідав Грецію.

             На п’ятдесят другому році життя (19 до н.е.) Вергілій пустився у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися відшліфовкою своєї поеми "Енеїда". Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся тут з Октавіаном Авґустом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і повернутися з ним до Італії. При огляді Мегар він серйозно занедужав, на кораблі хвороба ще підсилилася, і незабаром після прибуття в Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 року до н.е.

                                                                                           Вергілій помер

             Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на Путеоланському шляху; для своєї гробниці він склав наступний двовірш:

У Мантуї був я народжений, у калабрів помер, спочиваю У Парфенопеї; я оспівував пасовища, села, вождів.

Де пасовища — натяк на твір "Буколіки", села — на "Горгіки", вождів — на "Енеїду".

           Половину майна він заповів Валерію Прокулу, своєму зведеному брату, чверть — Октавіану Авґусту, дванадцяту частину — Меценату, інше — Луцію Варію та Плотію Тукку. За Светонієм, ще до від'їзду з Італії Вергілій домовлявся з Варієм, що якщо з ним що-небудь трапиться, той спалить незавершену "Енеїду"; але Варій відмовився. Вже перебуваючи при смерті, Вергілій наполегливо вимагав свою книжкову скриньку, щоб самому її спалити; але коли ніхто йому не приніс, він більше не зробив ніяких особливих розпоряджень щодо цього і доручив свої твори Варію і Тукку з умовою, щоб вони не видавали нічого, що не видано ним самим. Але, на щастя, за наказом Октавіана Авґуста "Енеїда" була видана з незначними виправленнями.

           Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і написані у дусі пануючого тоді "неотеричного" напряку, головним представником якого був Катулл; для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинуласа в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя. "Неотерична" поезія, розрахована на невелике і замкнуте коло освічених читачів, культивувала винятково малі жанри, головним чином епіграми і невеликі поеми за зразком елліністичних "епіллій". Розроблялися переважно міфологічні теми з наголосом на патетичні положення і на зображення щиросердних переживань героїв. Невеликі розміри поем компенсувалися ретельною обробкою вірша, наближенням його до суворих норм елліністичної метрики і щедро розсипаними блискітками "ученості"; оригінальність творчості цінувалася нижче, ніж стилізація і переробка уже наявного в літературі матеріалу. Ці настрої обумовили вибір у філософські вчителі епікурейця Сірона, представника вчення, що закликало до повного суспільного індиферентизму. У літературних колах, з якими Вергілій зав’язав міцні зв'язки, він вправлявся у складенні жартівливих епіграм у стилі Катулла.

"Буколіки"

Початком своєї літературної діяльності сам поет вважав "Буколіки". Вони складаються з 10 еклог (тобто "обраних віршів"), з яких 6 є діалогами між пастухами; найчастіше пастухи змагаються між собою в співі (еклоги 3, 5, 7, 8), вимовляючи при цьому або цілі вірші (екл. 5 і 8), або перекидаючись репліками в 2 (елк. 3) або 4 (екл. 7) вірша. Ці короткі пісеньки, відтворюючи іноді прийоми народного стилю (паралелізм членів, приспів), були досить придатним матеріалом для реформи поетичної мови, зробленої Вергілієм і яка стала основою для всього подальшого розвитку римської поезії. Довгі і заплутані періоди стародавньої римської поезії (іноді до 20 віршів) Вергілій замінив короткими реченнями з ясним членуванням на частини і без накопичення підрядних, переніс таким чином у поетичну мову навички античної художньої прози. Кожна еклога є складною мозаїкою мотивів і окремих висловів, запозичених з різних віршів Феокріта. Але в той час коли у грецького поета іноді ще зустрічаються жанрові картинки, у Вергілія побутовий матеріал відіграє незначну роль. Центр ваги - у переживанні пастухів, що віддаються любові і поезії; охоче вводяться і народні повір'я. Пастухи Вергілія — цілком умовні фігури для проголошення плавних віршів у "ніжному" стилі з гостро відточеними сентенціями, котрі поет найчастіше більше цінкє, ніж сувору витриманістю ситуації цілого вірша.

Події громадянської війни, що почалася після вбивства Цезаря, служать матеріалом для діалогів між пастухами в еклогах 1 і 9; у 1 еклозі до вуст пастуха Тітіра вкладена хвала божественному юнаку, що дозволив йому залишитися на своїй ділянці, у те час як усі сусіди вигнані. Зовсім особливе місце займає знаменита 4 еклога, що є хвалою новому політичному порядкові, убраною у форму оракула, котрий провіщую близьке народження нового бога, що врятує світ. Древні християни бачили в цьому хлопчику Христа; 4 еклога дійсно ґрунтується на тих самих релігійних уявленнях еллінізму, з яких згодом виросло християнство. "Буколіками" Вергілій звернув на себе увагу Октавіана і його сподвижника Мецената, що були зацікавлені в літературній пропаґанді ідеологічних основ нового ладу. Цей лад вимагав нової державницької ідеології, пофарбованої в романтичне преклоніння перед римською стародавністю.

"Георгіки"

На пропозицією Мецената Вергілій пише "Георгіки", дидактичну поему про сільське господарство і працює над ними 7 років (приблизно 37-30 до н. е.). Поета привабило завдання боротьби з матеріалом, що важко піддається естетическому оформленню, і він виконав його з набагато більшим успіхом, ніж елліністичні автори дидактичних поем. "Георгіки" складаються з 4 книг: 1. Про посівне господарство, 2. Про культуру винограду і плодоносних дерев, 3. Про скотарство, 4. Про бджіл — звичайний порядок розташування в римських сільськогосподарських творах. Поема розцвічена стилістичними орнаментами, блискучими описами, картинами стилізованої в ідилічні тони сільського життя. При стилістичній обробці Вергілій широко використовував старий літературний матеріал, відповідно до традицій "неотериків", які залишили глибокий слід на усій творчості Вергілія. Спокійну об'єктивність дидактичної поезії еллінізму він замінює високим пафосом, що досягає найбільшої напруженості в численних відступах, серед яких слід особливо зазначити хвалу Італії і хвалу мирному сільському життю в другій книзі як літературне оформлення актуальних політичних гасел. По всьому твору розсипані хвали Октавіану.

 

 

                             7. Розповідь вчителя про історію створення „ Енеїди” та її сюжет.

 

          «Енеїді» Вергілій віддав десять останніх років життя. Спочат­ку поет склав план і написав епопею прозою, а потім завіршував упо­добані частини.  

Вергілій не встиг остаточно опрацювати своєї поеми. За нака­зом Августа її було оприлюднено вже після смерті поета, можливо, в 17 році до н. є.

Римський народ визнав Вергілія першим своїм поетом, римським Гомером. Про те, яку загальну шану здобув автор «Енеїди» за життя, говорить хоча б свідчення історика Таціта, що коли присутні в театрі по­чули вірші Вергілія, вони всі підвелися і віддали їх авторовітаку саму честь, як імператорові Августу.

 Не обійшлося і без злобних критиків. Одні обурювалися полі­тичною тенденцією поеми, інші — її новаторством. Якийсь Карвілій Піктор навіть написав памфлет під назвою «Бич на «Енеїду». Інші дорікали Вергілієві за різні запозичення, зокрема з Гомера. На захист поета стали друзі й пізніші критики, передусім Асконій, Педіан у праці «Проти наклепників Вергілія».

      «Енеїда» довго була зразком «героїчного епосу» і в Римі, і в лі­тературах нової Європи («Звільнений Єрусалим» італійського поета Т. Тассо, «Лузіада» — португальского поета Луїса Камоенса та ін.). Середньовіччя складало про Вергілія казки, змальовуючи його муд­рим чарівником. Данте уславив поета в своїй «Комедії» як символ «земної мудрості». У XVIII ст. Вольтер вважав найбільшою із заслуг Гомера те, що його наслідував Вергілій. У XIX ст. мистецтвом Вер­гілія захоплювалось багато французьких письменників — від Вік­тора Гюго до Анатоля Франса.

 

     У першій книзі йдеться про те, як Енеєві дорогою з Трої, з волі його божественної супротивниці Юнони (Гери), яка дуже не люби­ла троянців (бо все ще пам'ятала принизливий для неї присуд Паріса, до того ж дуже поважала Карфаген, але дізналася, що колись він буде зруйнований нащадками Енея), довелося довго блукати морями, зазнати численних пригод

та небезпек.

  

    Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагену, де володарювала тоді вдовиця Дідона. Еней розповів цариці про загибель Трої (кн. II) та про свої мандри (кн. III).

 Дідона палко закохалася в Енея. Любов у її серці запалив брат Енея — бог кохання Амур (обидва були сина­ми Венери, але від різних батьків). На прохання матері Амур перевті­лився в Асканія (Юла), сина Енея. І коли розчулена Дідона пригорну­ла його до свого серця, він влив їй у груди отруту кохання, щоб зла Юнона не вклала в душу жінки якісь інші почуття.

Картинка 3 из 14

Еней також по­любив Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати свою історичну місію — досягти берегів Італії й заснувати Римську держа­ву. Невтішна, покинута коханим Дідона наклала на себе руки (кн. IV). На Сицилії Еней вшанував пам'ять свого батька Анхіса поминальни­ми іграми (кн. V). Потрапивши нарешті до Італії, він за допомогою ча­рівниці Сивілли зійшов в царство мертвих Аїд, де зустрівся з душею свого любого батька.

 

 

 Сцену зустрічі сина з батьком описано дуже зво­рушливо, тут Вергілієві став у пригоді досвід створення «Буколік» з описами душевних переживань пастухів і пастушок. Тінь Анхіса ві­щує Енеєві славну долю його нащадків (кн. VI). У Лації цар латин гос­тинно зустрічає Енея й обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію. Але в неї вже є жених — цар Турн, головний герой рутулів, який іде на Енея війною (кн. VII). Еней вирушає за підтримкою до сусіднього володаря Евандра (туди, де згодом постане Рим). Там він отримує да­рунок Венери й Вулкана — бойовий обладунок і щит, на якому зобра­жено майбутню історію Риму (кн. VIII).

 

                                                                                                         Щит зліва

 

  Щит справа

 

 Через відсутність ватажка Турн починає долати троянців (кн. IX). І хоча Еней, повернувшись, відби­ває рутулів, Турн убиває його друга Палланта, сина Евандра (кн. X). Настає тимчасове перемир'я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли (кн. XI). І, нарешті, відбувається двобій між двома вождями, у якому Еней, здійснюючи помсту за Палланта, вбиває Турна (кн. XII). Цією перемогою й закінчується поема.

 

 

 

                           8.Літературознавчий коментар «Міфологічна основа поеми «Енеїда»

                В давньогрецькій і римській міфологіях Еней – син Анхіса і Афродіти ( рим. Венери), народжений богинею на горі Іда або на березі Сімоента. Виховувався до п’яти років у німф.

                 Еней спочатку не бере участі в обороні Трої і приєднується до троянців тільки після того, як був змушений залишити рідні землі під натиском Ахілла. Ім’я  Енея згадується в «Іліаді» Гомера  серед найславетніших троянських героїв. Він учасник багатьох важливих битв, але у поєдинках з  Діомедом і Ахіллом терпить поразку і уникає загибелі тільки завдяки покровительству Афродіти, Аполлона і Посейдона. Посейдон рятує Енея тільки тому, що герою визначено зберегти царський рід Дардана. За однією з міфологічних версій, Еней, який угледів    у загибелі Лаокоона страшне передвістя, задовго до нападу ахейців залишив Трою і потім продовжив царювати у передмістях гори Іди або на східному березі Геллеспонта поблизу Дардана.

       

           У пізніших міфологічних джерелах з’являється  мотив втечі Енея із зруйнованої Трої. Один із таких варіантів був покладений в основу міфу про переселення Енея в Італію. Ця версія набула подальшого розвитку і, доповнившись місцевими італійськими легендами, стала основною у першій половині І ст.. до н.е. Потім вона знайшла своє художнє відображення у поемі Вергілія «Енеїда».

           У Римі в останні десятиліття І ст.. до н.е. ім’я  Енея набуло особливої популярності у зв’язку з тим, що нащадками його сина Асканія ( Юла) вважали себе представники роду Юліїв, серед яких були Юлій Цезар та Августин Октавіан.

 

 

                           9. Слово вчителя «Композиція поеми Вергілія «Енеїда»

              - Робота  зі схемою

Вергілій «Енеїда» ( 29-19 рр.до н.е.)

Національний римський епос

Поема в 12 книгах про родоначальника

Римського народу – Енея

 

Сюжетно-композиційна основа

- На шляху із Трої Еней потрапляє у бурю,

його відносить до берегів Карфагена                 ( книга 1)

- розповідь Енея карфагенській цариці

Дідоні про загибель Трої                                      ( книга 2)

- розповідь Енея про свої мандри                        ( книга 3)

- Еней закохується у Дідону, але змушений                                 «Одіссея»

 виконати волю богів і відплисти до Італії;                               ( заголовок, роз-

Дідона кінчає життя самогубством                      (книга 4)        повідь героя про

- вшанування пам’яті Анхіса поминальними                             свої мандри, по-

іграми на Сицилії                                                   ( книга 5)       минальні ігри,

- Еней прибуває до Італії; потрапляє за                                      подорож у під-

допомогою Сівілли в підземне царство Аїда,                             земне царство)

де дізнається від Анхіса про славну долю

нащадків                                                                 ( книга 6)__________________

- у Лації відбувається зустріч Енея з царем

Латином, який обіцяє видати за нього свою

доньку Лавінію; Турн, наречений Лавінії, йде

війною на Енея                                                       ( книга 7)

- Еней звертається за допомогою до

Аркадського царя Евандра, отримує в

дарунок  від Венери і Вулкана зброю із

зображенням на щиті історії Риму                      ( книга 8)

- рутульський цар Турн у битві з троянцями                              «Іліада»

отримує перевагу, але згодом відступає до                             воєнні баталії

Тибру                                                                      ( книга 9)   ( опис щита, війна

- Еней повертається на поле битви, Турн                               за жінку, смерть

вбиває його друга Палланта, сина Евандра,                           друга і помста за

але зрештою перемога залишається за                                    нього, перемога у

троянцями                                                             ( книга 10)   двобої з ворогом)

-перемир’я, відновлення війни, подвиги

амазонки  Камілли                                               ( книга 11)

- двобій  Енея і Турна, перемога Енея               ( книга 12)

 

 

     

                        10. Коментоване читання «Заспіву» до поеми Вергілія «Енеїда»

                                         ( книга 1, вірші 1-33)

 

                        11. Бесіда за прочитаним.

 

- З чого починається поема? ( з прославлення Енея, засновника майбутньої могутньої держави)

- Чи є в поемі традиційне звертання до Музи? ( Так, у традиційному звертанні до музи  наголошується, що причиною лиха, якого зазнав Еней, був гнів богині Юнони)

- Який шлях мав пройти Еней? ( Із Трої до  берегів Італіі)

- Які боги та міфічні герої згадуються в зачині? ( Юнона, Паріс, Ганімед)

- Які міфологічні міста названі в пісні?  ( Карфаген, Троя)

- Як у поему входить мотив долі?

- Визначте віршований розмір поеми. ( Гекзаметр)

 

                       12. Робота над виявленням явища творчого наслідування Вергілієм поем Гомера.

Заповніть праву колонку таблиці епізодами з «Енеїди», відповідно до епізодів з «Іліади» та «Одіссеї».

 Гомер «Іліада», «Одіссея»

 Вергілій «Енеїда»

Заголовок – мандри Одіссея

 

Зв’язок з давньо­грецькою міфологією

 

Розповідь Одіссея про свою подорож

 

Подорож до підземного царства, зустріч з Тіресієм

 

Війна греків і троянців

 

Численні перешкоди і випробування на шляху Одіссея

 

Ахілла Втручання богів у долю людей

 

Опис щита

 

Втрата друга Патрокла і помста за нього

 

Двобій Ахілла і Гектора

 

Висновки

 

 

УІ. Етап контрольно-оціночний.

 

                      1. Комунікативно-ситуативна вправа

  • «Уявіть, що Ви зустрілися з Вергілієм. Розкажіть про що б Ви його запитали. Які слова мовного етикету Ви використаєте при розмові з незнайомою людиною?»
  • «Уявіть, що Ви літературний критик. Доведіть, що «Енеїда» - це епічна поема.»
  • «Уявіть, що ви присутні при розмові Гомера та Вергілія. Про що, на вашу думку, вони будуть говорити? Напишіть діалог уявної розмови двох поетів.»

 

                      2. Бліц-опитування.

- Назвіть хронологічні межі існування римської літератури.

- Чому період правління Августа називають «золотою добою» літератури?

- Назвіть найголовніші твори Вергілія.

- У чому полягає особливість композиції поеми?

- Яка міфологічна основа твору?

- У чому виявилося творче наслудування Вергілієм поем Гомера? ( побудова поеми, заспів, розмір, сюжет ( воєнні подвиги і подорож героя), роль долі в житті та вчинках героїв)

 

 

 

                      3. Оцінки за урок

 

 

 

                 Тема наступного уроку: « У пошуках обітованої землі». Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі, величі Риму в поемі Вергілія «Енеїда»

 

 

 

УІІ. Домашнє завдання.

                   Вивчити конспект. Стаття підручника с. 98-110

                   Прочитати уривки з книги 6 та 8, підготуватися до аналізу.

                      Підготувати повідомлення «Значення «Енеїди» у розвитку римської літератури» та «Поема «Вергілія «Енеїда» й Україна»