Портфолио трагедии "Гамлет"

 

В.Шекспір "Гамлет". Портфоліо трагедії

1. Легенда про Амлета. За часів Шекспіра в Англії була добре відома середньовічна легенда про принца Амлета, яку записав Саксон Граматик близько 1200 року. Як свідчить давній автор, володар Ютландії був убитий своїм братом Фенгом, котрий потім одружився з його вдовою. Син убитого, молодий Амлет, вирішив помститися за батька. Щоб виграти час і не викликати підозри, Амлет прикинувся божевільним. У його промовах був прихований підтекст, але ніхто не розумів та й не прислухався до «божевільного». Друг Фенга вирішив перевірити, чи насправді Амлет божевільний, проте Амлет убиває його і, обдуривши всіх, одружується з донькою англійського короля і повертається до Ютландії. У фіналі він убиває Фенга і всіх придворних, які зрадили його і батька.

2. Джерела трагедії «Гамлет»: «Хроніка датського літописця XII ст. Саксона Граматика»;  «Трагічні історії» (1576) французького письменника Франсуа де Бельфоре; п’єса Томаса Кіда «Гамлет» (1594). В. Шекспір «Гамлет». (1601)

Середньовічний Амлет

Гамлет Шекспіра

Герой легенди переміг і став королем

Гамлет Шекспіра загинув

У центрі -  події зовнішні

Головне - події внутрішнього життя героя

Амлет - справжня людина Середньовіччя.

Гамлет — надзвичайно складна натура, людина Нового часу. Гуманіст, вважав людину вищим творінням природи.

Хитрий, жорстокий, цілеспрямований, кмітливий месник

Розумний, чесний, правдивий, благородний.

Вчинками керує мотив кровної помсти і бажання особистого звеличення.

Гамлет — особистість, воїн, вчений, поет. Навчався у Віттенбергському університеті (Німеччина). Вивчав філософію, цитував античних філософів і поетів, цінував мистецтво, любив театр, захоплювався фехтуванням. Герой здатний аналізувати життєві явища і робити філософські узагальнення та висновки.

Середньовічна хроніка, драматичний твір про помсту

Філософський твір про сенс буття людини, про пізнання нею самої себе та оточуючого світу

       

3. Композиція трагедії

Дія І

Дія ІІ

Дія ІІІ

Дія IV

Дія V

4 сцени

2 сцени

4 сцени

7 сцени

2 сцени

Зав'язка

Розвиток дії

Сцена перша - розвиток дії.

Сцена друга - кульмінація.

Третя і четверта сцени - динамічний розвиток дії

Швидкий розвиток дії, загострення конфліктів

Розв'язка

4. Особливості побудови трагедії:  “зволікання” дії, “спектакль у спектаклі”

5. Головні герої.  Клавдій — король Данії.  Гертруда — королева Данії, мати Гамлета.

 Гамлет — син покійного і племінник нинішнього короля. Привид батька Гамлета. Гораціо — друг Гамлета. Полоній — головний королівський радник. Лаерт — син Полонія. Офелія — донька Полонія. Вольтіманд, Корнелій, Розенкранц, Гільденстерн, Озрік -  дворяни — придворні. Фортінбрас — принц норвезький.

6. Три сюжетні лінії.  

1) помста Гамлета за смерть батька

2) помста Лаерта за смерть його батька і божевілля сестри Офелії з подальшим самогубством

3) помста норвезького принца Фортінбраса за загибель його батька від руки короля Гамлета

7. Інтрига твору - помста принца Гамлета королю Данії Клавдію, який убив його батька. Ця помста переросла межі особистої ненависті й набула суспільних мотивів

8. Особливість конфлікту

зовнішній конфлікт  — конфлікт Гамлета з оточуючим світом зла і з королем Клавдієм та його прибічниками;

внутрішній конфлікт -   постійне боріння двох "Я" у самому Гамлеті — рішучості й вагань, сміливості й коливань, любові до людей і ненависті до них

9. Проблеми: батьки і діти, проблеми моралі, тиранія, ницість людини, помста, зрада, проблеми мистецтва, дружба, кохання, вірність, честь, обов'язок, велич людини, влада

10. Тема помсти + філософські роздуми про сенс буття людини

11. Монологи Гамлета – це філософські роздуми про життя та людину

12. Гамлетизм — розчарування, безкінечні міркування, роздумування, нездатність зважитись на рішучий вчинок.

13. Переказ трагедії. ДІЯ ПЕРША (події першої дії усіх чотирьох сцен є зав'язкою трагедії). Сцена 1. На майданчику перед королівським замком у Ельсінорі вартові розповідають Гораціо, другу Гамлета, про появу привида померлого короля Гамлета. Привид з'являється, але не вступає в розмову з солдатами, офіцером та Гораціо, які вирішують про все сповістити молодого Гамлета.

Сцена 2. У парадній залі королівського замку король Клавдій сповіщає про своє одруження з Гертрудою, вдовою померлого брата — короля Гамлета, та про від'їзд до Норвегії послів Вольтіманда і Корнелія з пропозиціями миру (принц Фортінбрас погрожує Данії) і від'їзд Лаерта до Франції, який прибув до Данії на коронування Клавдія і через непорозуміння з батьком, королівським радником Полонієм, прагне повернутися до Франції. Читач вперше зустрічається із Гамлетом, студентом Віттенберзького університету, який щойно повернувся до Ельсінору у зв'язку з раптовою смертю короля Гамлета. Батька він любив і, як людину, вважав своїм взірцем, тому дуже важко переживає втрату. Біль підсилюється й вчинком матері, яка поквапилася стати під вінець з братом короля Клавдієм, котрий тепер посідає трон. Весільна атмосфера при дворі, самовпевненість неприємного йому Клавдія роблять перебування Гамлета в Ельсінорі нестерпним, але він залишається у замку, бо такою є воля матері і Клавдія. Коли Гамлет залишається сам, входять Гораціо, Марцелл, Бернардо й повідомляють йому про привида померлого короля. Вони змовляються опівночі зустрітися біля стін замку, де несуть королівську варту вартові. Гамлет охоплений зловісним передчуттям.

Сцена 3. В домі Полонія прощаються Лаерт та Офелія. Лаерт застерігає сестру щодо її почуттів до Гамлета. Полоній прискорює від'їзд Лаерта і допитується в Офеліїї, про що вона говорила з братом. Дізнавшись, що йшлося про освідчення Гамлета в коханні Офелії, Полоній забороняє їй бачитись з принцом, не вірячи у щирість його почуттів.

Сцена 4. Опівночі відбувається зустріч Гамлета з привидом батька, який розкриває йому таємницю своєї смерті й звинувачує у ній свого брата Клавдія. Привид короля благає про помсту, але застерігає Гамлета не чинити нічого лихого королеві. Друзі присягають на мечі Гамлета берегти таємницю і не дивуватись нічому, що він буде чинити. Гамлет усвідомлює своє призначення: "Звихнувся час… О доля зла моя! Чому його направить мушу я?"

ДІЯ ДРУГА (розвиток дії). Сцена 1. Полоній відправляє свого слугу Рейнальдо до Парижа дізнатись про датчан, які живуть у Франції та обмовити власного сина і вивідати, як йому живеться за кордоном. Рейнальдо стає таємним шпигуном Полонія. Офелія повідомляє Полонію про божевілля Гамлета, причину якого Полоній вбачає у коханні до доньки й вирішує про це повідомити Клавдія.

Сцена 2 (розвиток дії постає в досить уповільненому плані). Король Клавдій дає доручення Розенкранцу і Гільденстерну шпигувати за Гамлетом, нібито опікуючись його здоров'ям, шукаючи причин його божевілля. Тим часом з Норвегії повернулись посли з "гарними вістями: норвезький король просить дозолити Фортінбрасовому війську прохід через Данію на Польщу. Полоній розраджує Клавдія і Гертруду, які вбачають божевілля Гамлета у смерті батька та їхньому поквапливому весіллі. Він впевнює їх, що причиною втрати глузду принца є нещасне кохання до Офелії, і пропонує переконатись, прослідкувавши за Гамлетом та Офелією. Полоній розмовляє з "божевільним" Гамлетом, потім до них приєднуються Розенкранц і Гільденстерн. Гамлет вітає прибулих до Ельсінора мандрівних акторів і домовляється з ними про виставу у королівському замку, якою сподівається викрити короля.

ДІЯ ТРЕТЯ. Сцена 1 (розвиток дії). Внутрішній діалог Гамлета — психологічна кульмінація твору. Король, королева, Полоній, Офелія розпитують Розенкранца і Гільденстерна про причини божевілля Гамлета, що їм вдалося вивідати. Шпигуни доповідають про затію принца назавтра ставити у замку виставу і передають всім запрошення від Гамлета. Король і Полоній підлаштовують ситуацію побачення Гамлета з Офелією. Гамлет, ввійшовши до покоїв, проголошує свій знаменитий монолог "Чи бути, чи не бути — ось питання" після якого відбувається діалог Гамлета з Офелією, в якому Гамлет відштовхує від себе Офелію і її кохання ("Іди собі в черниці"). Офелія сприймає гру принца за справжнє божевілля, Клавдій не вірить, що божевілля Гамлета пов'язане з коханням, не вірить він у безумство принца й приймає рішення відіслати Гамлета до Англії, сподіваючись на його загибель, яку він сам підготував. Полоній в усьому його підтримує.

Сцена 2 (Кульмінація трагедії (сюжетна)). Королева засмучена тим, що сталося, і посилає за Гамлетом шпигунів Розенкранца і Гільденстерна. Вони говорять, що вистава налякала королеву. Шпигуни все прагнуть вивідати у принца причину його недуги, присягаючись йому у любові та вірності. Полоній передає бажання королеви говорити з Гамлетом.

Сцена 3 (загострення конфліктів, розвиток дії). Король Клавдій віддає наказ Розенкранцу і Гільденстерну супроводжувати Гамлета до Англії. ("Нам треба це неспутане страхіття узяти в пута") Полоній повідомляє королю, що Гамлет пішов до матері, й виказує готовність підслухати, сховавшись за килимом. Клавдій, залишившись на самоті, проголошує всій монолог ("Ядучий сморід злочину мого!"). Гамлет застає його під час молитви, маючи слушну нагоду помститись за батька, але не робить цього, прагнучи для Клавдієвої душі довічних страждань. Клавдій же усвідомлює лицемірний характер своїх слів ("Слова, що без чуття в далеку путь Я вирядив, до неба не дійдуть.")

Сцена 4 (загострення конфліктів, розвиток дії). Між Гамлетом і королевою Гертрудою відбувається розмова. Мати звинувачує сина у неповазі до пам'яті батька, на що він їй кидає звинувачення у скривдженні чоловіка. Королева налякана і кличе на допомогу. Полоній виказує себе і гине від шпаги Гамлета, хоча принц сподівався на те, що підслуховує сам король ("Я цілив вище, ніж поцілив"). Гамлет кидає звинувачення королеві за її негідний кровозмісницький вчинок. На піку його промови з'являється привид батька, якого бачить тільки Гамлет, і нагадує принцові, що він не має спрямовувати помсту проти матері. Гертруда налякана поведінкою сина, сприймає її за повне божевілля. Гамлет відкривається матері: "ваш син геть не шалений, а шалено хитрий і лиш вдає безумство". Він радить королеві відштовхувати Клавдія або стати його ворогом. Гертруда говорить: "Я радше подих затаю навіки — ніж видихну хоч слово, сину мій". Гамлет нагадує королеві про свій від'їзд до Англії і показує своє розуміння прагнень короля щодо його знищення. Вказуючи на труп Полонія, Гамлет говорить: "Цей чоловік від'їзд мій приспішить" …

ДІЯ ЧЕТВЕРТА. Сцена 1 (розвиток дії і загострення конфліктів). Королева Гертруда розповідає королю Клавдію про вбивство Полонія Гамлетом, пояснюючи це його безумством. Король наказує Розенкранцу і Гільденстерну знайти і заспокоїти Гамлета й щонайшвидше влаштувати його від'їзд до Англії. Тіло Полонія ж віднести до каплиці. Король наляканий.

Сцена 2 (події стають динамічними). Розенкранц і Гільденстерн знаходять Гамлета у іншій кімнаті замку і просять віддати їм тіло Полонія. Гамлет кидає їм звинувачення у прислужництві королю й погрожує своєму ворогові ("Ховайся, лисичко, поки не впіймали").

Сцена 3 Король усвідомлює небезпечність Гамлета, але не може покарати його ("улюбленець дурної він юрби"), тому прискорює його від'їзд до Англії. Діалог Гамлета з Клавдієм ще більш загострює їхнє протистояння. Король наказує Гамлетові покинути Данію, а Розенкранцу й Гільденстерну — вбити Гамлета.

Сцена 4. На шляху понад морським узбережжям Данії норвезький принц Фортінбрас рухає своє військо. Гамлет, що готується до від'їзду, розмовляє з норвезьким капітаном про мету їхнього військового походу ("йдемо ми здобувати шмат землі"). Гамлет проголошує ще один монолог, у якому поєднались його особисті трагедії та усвідомлення жорстокості часу і долі "тисячі приречених людей", втягнених у війну.

Сцена 5. Придворний повідомляє королеву і Гораціо про безумство Офелії, пов'язане із загибеллю батька. Офелія у журбі співає, вона втратила відчуття реальності. Король наказує оберігати божевільну Офелію. Він занепокоєний поверненням Лаерта з Франції, який, охоплений жадобою помсти за батькову смерть, підіймає народний бунт. Юрба кричить: "Лаерта в королі!" Лаерт вривається в королівські покої і вимагає пояснень щодо смерті Полонія, погрожуючи помстою. Під час жорсткої розмови Лаерта з Клавдієм входить Офелія, чиє безумство вражає Лаерта. Клавдій пропонує Лаертові поговорити сам на сам.

Сцена 6. Відтворюється розмова Гораціо з моряками, які принесли йому Гамлетового листа. Гамлет повідомляє про напад піратів і полон та призначає Гораціо побачення, натякає про Розенкранца та Гільденстерна. Гораціо допомагає матросам зустрітися з королем і прагне щонайшвидшої зустрічі з Гамлетом.

Сцена 7 (Дія майже добігає межі, коли має настати розв'язка). Клавдій підбурює Лаерта проти Гамлета, доводячи свою невинність у смерті Полонія. Клавдій пояснює Лаертові, чому не покарав Гамлета за законом, і пропонує Лаертові свою підтримку у помсті. В цей час приходить гінець від Гамлета з листами, де принц повідомляє про своє несподіване повернення. Клавдій плете інтригу вбивства Гамлета, намовляючи Лаерта на поєдинок з вбивцею його батька, обставивши це як заздрість Гамлета до фехтувальної вправності Лаерта. Клавдій обіцяє зіштовхнути Гамлета з Лаертом, на що останній, охоплений жадобою помсти, радо погоджується, а щоб результат був певним, вирішує змастити свій меч отруйною маззю. Щоб уникнути несподіванок, Клавдій пропонує ще заздалегідь підготувати отруєний напій, аби ним почастувати під час бою Гамлета. Інтрига сплетена. В цей час королева повідомляє про те, що Офелія втопилась. Лаерт знову охоплений люттю.

ДІЯ П'ЯТА (події цієї частини трагедії є розв'язкою твору). Сцена 1 (конфлікти загострені до найвищої точки, ось/ось має статися вибух). Події відбуваються у сцені першій на цвинтарі. Гробокопи копають могилу для Офелії і ведуть розмову про те, чи можна вважати Офелію самовбивцею чи ні, чи можна її ховати разом з усіма християнами. Гораціо і Гамлет, що наближаються до цвинтаря, стають свідками дій гробокопів, які втратили, на їхню думку, здатність співчувати чужому горю, виконуючи свою роботу. Один із гробокопів викидає назовні черепи. Гамлет розмірковує, кому вони могли б належати. Гамлет у розмові з одним із гробокопів дізнається, що один із черепів належить королівському блазневі Йоріку, що наводить Гамлета на розмірковування про життя і смерть. У цей час на цвинтар приходить поховальна процесія, яка з волі короля відправляє християнську учту по Офелії. Гамлет вражений звісткою про смерть Офелії. Лаерт, охоплений горем, стрибає у могилу,

прагнучи востаннє обійняти сестру. Гамлет, усвідомивши, що він теж кохав Офелію, теж стрибає у могилу, де між ним і Лаертом зав'язується бійка. Придворні за наказом короля їх розводять. Гнів Гамлета сприймається як сплеск божевілля, хоча у ньому абсолютно твердо проступає гіркий біль принца, який бачить ненависть до себе тих людей, яких він любив найбільше. Король наказує Гораціо пильнувати Гамлета, а Лаерту нагадує про попередню змову.

Сцена 2 (розв'язка трагедії). Розпочинається діалогом Гамлета з Гораціо. Гамлет розповідає другові, як він викрив королівську підлість, прочитавши листа Клавдія, в якому він виставляв Гамлета ворогом Англії, відправляючи таким чином принца на вірну загибель. Гамлет почав діяти рішуче. Він підмінив Клавдієвого листа, де "приязнь двох держав" мала підтвердитися негайною стратою Розенкранца і Гільденстерна, щойно вони прибудуть до Англії. Скріплений батьковою печаткою лист виглядав як справжній. Охоплений жадобою помсти Клавдію, Гамлет усвідомлює, що у стосунках з Лаертом перебрав міру і прагне з ним помиритися. Озрік, як посланець Клавдія, повідомляє Гамлету про заклад короля щодо фехтувальної майстерності між принцом і Лаертом. Гамлет дає згоду на поєдинок. Королівський двір на чолі з Клавдієм і Гертрудою з'являється у залі, де має відбутися бій Гамлета з Лаертом. Гораціо попереджає Гамлета, що Лаерт дуже вправний боєць. Проте Гамлет прийняв рішення. Він не боїться смерті ("Смерть сплачує всі борги"). Перед початком поєдинку Гамлет просить пробачення за всі образи у Лаерта. Принц сподівається на чесний бій. Бійці отримують зброю. Король підтверджує свою ставку на Гамлета, підступно цим підтверджуючи появу кубків з вином у залі. Поєдинок закипає і розгортається з перемінним успіхом. Королева випиває трунок, призначений Гамлетові. Гамлет і Лаерт ранять один одного, обмінявшись у бою зброєю. Кожен з них поранений отруєним мечем. У цей час вмирає королева. Бійці теж на грані смерті. Лаерт зізнається Гамлетові у своєму підступі і змові з королем. В останні хвилини свого життя Гамлет протинає короля отруйним лезом. Вмираючи, Гамлет просить Гораціо: "Скажи про мене правду невтаємниченим", не дозволяючи йому пити з отруєного кубка. В цей час чути гамір, що сповіщає про повернення Фортінбраса із польського походу. Гамлет пророкує, що на датському престолі займе місце саме Фортінбрас.

Ця частина сцени 2 дії V сприймається як своєрідний епілог. До зали, де витає дух смерті, входять Фортінбрас з почтом та англійські посли. Гораціо, звертаючись до прибулих, проголошує: "По що прийшли ви? Якщо по горе й розпач — ось вони". Навіть жорстокий Фортінбрас вражений побаченим. Фортінбрас заявляє свої права на датський трон, і щоб не сталося народного бунту, за порадою Гораціо наказує з почестями поховати Гамлета. Жалобний марш і грім гармат завершують трагедію.

14. Характеристика героїв. Данія - тюрма? В Данії «завелася гнилизна»?

Герой

Характеристика

Смерть

Датське королівство

Клавдій

король

«кривавий» монарх-тиран. Убив брата, спокусив королеву, має підлі наміри відносно Гамлета. Нікому не вірить, сам розпускає плітки. Обережний, хитрий, розумний, лицемірний. Нечиста совість мучить і його, не даючи спокійно насолоджуватися досягнутим

В останні хвилини свого життя Гамлет протинає короля отруйним лезом.

При дворі панує нікчемність, котру вдало приховують під маскою добропорядності.

Гертруда

королева

«не стоптавши черевиків, в яких йшла за труною», через кілька місяців вийшла заміж за Клавдія. Розумна, але слабка й безвольна. Стає спільницею Клавдія навіть у цькуванні власного сина. Відсутнє почуття материнської любові. Не знає каяття

Випадково випила отруту, яку король приготував для її сина

Сімейні зради й кровозмішення

Полоній

королівський радник

хитрий царедворець, що видає себе за мудреця. Інтриган та лицемір. Шпигує за власними дітьми.

У нього все підкоряється розрахункові

Помирає  від руки Гамлета, пійманий на шпигунстві

Шпигунство, брехня стає нормою життя

Лаерт

син Полонія

Запальний, недалекоглядний, чесний. Мислить вузько, лише в межах  родинних звичаїв. Стає знаряддям лихих намірів Клавдія.

Помирає у двобої з Гамлетом від отруєної Клавдієм шпаги

Офелія

донька Полонія

Кохана Гамлета. Слабовольна, кориться волі батька, стає іграшкою в руках батька та Клавдія. Оточення змушує її стати на шлях брехні та шпигунства. Неспроможна боротися за своє кохання. Божевілля Офелії - відмова від неї Гамлета, смерть батька, розуміння того, що вона обманювала Гамлета, але й її обмануто.

Самогубство

Чисті душі приречені на загибель

Розенкранц і Гільденстерн

Друзі Гамлета, він їм довіряв, але вони зрадили принца. Шпигуни Клавдія: везуть послання в Англію, в якому говорилося про те, що принца треба вбити.

страчені в Англії

Лицемірство, підступність

           

15. Образ Гамлета

Гамлет на початку  п’єси

Гамлет — це юний безтурботний принц, який у дусі куртуазного етикету залицяється до придворної дами Офелії. Його ставлення до життя просте і чисте. Земля для нього — «прекрасний храм», люди — «творіння Божі»

Інтереси Гамлета, його прагнення

Він навчався у у Віттенберзькому університеті, серйозно займався науками, добре знався на мистецтві, любив театр, захоплювався фехтуванням, пробував писати і це йому вдавалося.  Взірцем правителя для нього є його батько. «Він був людиною, людиною у всім», — вигукує Гамлет

Риси вдачі

Принц Гамлет розумний, благородний, чесний, правдивий. Це людина широкого як на той час світогляду. Здатен аналізувати явища життя та робити філософські узагальнення й висновки

Гамлет після зустрічі з привидом

Душа Гамлета збурена. Він прозрів і побачив себе в іншому світлі. У нього з'явилася мета: висока і страшна. Гамлет не готовий до помсти. Він розмірковує, мучиться.  Йде до матері, Офелії, друзів. Проте — розчаровується

Вагання

Він може покарати злочинця Клавдія. Та що тоді зміниться у світі? Хіба повернеться кохання Офелії, щирість матері, вірність друзів?

Висновки Гамлета

Весь світ ниций, злочинний, розбещений. Вбивство окремих людей нічого не виправить

16. Трагедія  — драматичний твір, в основу якого покладено гострий, непримиримий конфлікт, герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними у даній ситуації силами й часто гине.

17. Конфлікт  — зіткнення, протиборство.  Від змістовності й переконливості художнього конфлікту залежить суспільна значущість твору.

18. Монолог – промова героя, в якій він звертається до себе або інших осіб; висловлювання, що виражає внутрішні переживання, роздуми, почуття

19. Інтрига (від лат. intricare — заплутувати) — спосіб організації подій у драматичному, рідше епічному, іноді ліричному творах за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів.