Формування морально-духовних цінностей особистості як основи дитиноцентризму

ОПИС ДОСВІДУ З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОБЛЕМНОЇ ТЕМИ: «Формування морально-духовних цінностей особистості як основи  дитиноцентризму (через зміст викладання російської мови та зарубіжної літератури)»

  

Учителева справа – виховати в дитині

особистість, яка здатна не лише мріяти, але й

втілити мрію у життя.

О.А.Захаренко

        Сучасні  умови розвитку нашого суспільства, що вступило в  добу   третього тисячоліття з його новою філософією спілкування, новими перспективами і ризиками, вимагають від школи новітніх підходів до проблеми формування активної, діяльної, успішної особистості, в якій поєднується високий  інтелектуальний рівень, розвинуті фізичні та моральні якості, активна громадянська позиція, здатність до результативної фахової діяльності.

       У відповідності до Закону України «Про середню освіту», «Концепції розвитку загальної середньої освіти»  ця важлива і шляхетна мета є пріоритетною для вчителя  і здійснюється через впровадження як традиційних, так і інноваційних педагогічних технологій, що сприяють формуванню і розвитку творчих нахилів і талантів учнів.

У сучасному суспільстві інтерес до проблеми особистості істотно зріс настільки, що вона стала предметом дослідження більшості суспільних наук. Адже її шляхи формування визначає подальший розвиток суспільства. Саме в наш час почало здійснюватися передбачення відомого у світі педагога Григорія Ващенка: «Коли раніш наука більше працювала над плеканням тварин і рослин, то тепер центром уваги її буде виховання людини з метою допомогти їй розкрити у всій красі образ Божий». Філософами, психологами, педагогами, на рівні державної політики все частіше ведуться розмови про людиноцентризм – „практичний і світоглядний орієнтир, який повинен стати основним виміром державної політики у новітній історії України”.    

       Людиноцентризм» – це гуманістично орієнтований підхід до формування нової людини. Сьогодні особливо важливо привернути увагу педагогів до формування у вихованців особистісних цінностей, до таких якостей, як справедливість, свободолюбність, самоповага (гідність). У зв’язку з цим, проблема особистості набуває не тільки теоретичного, а й практичного значення. Цим пояснюється її актуальність.

      Крім того, у сучасному світі відбувається активне формування глобального освітнього простору: утворюється єдина система знань, широко застосовується англійська мова, відбувається експансія інформаційних технологій, діяльність освітніх інституцій набуває інтернаціоналізованого та інноваційного характеру.  Такі трансформації спонукають освіту відмовитись від однобічної орієнтації лише на соціальне замовлення, сконцентруватися на особистісних потребах людини, її ціннісних вимірах щодо пізнання світу, самопізнання, наданні можливості кожному досягти бажаного на основі розвитку власних якостей, за рахунок власних зусиль.

       Переорієнтація спрямованості процесів навчання на розвиток особистості зумовлює зміни в забезпеченні і принципах побудови навчально-виховного процесу. Сучасна молода людина поставлена в такі умови розвитку, коли вона змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить більш мотивованою до самовдосконалення і саморозвитку. Творення нової людини є одночасно й творенням нового суспільства. Соціально і професійно успішна людина постає як критерій та мета людиноцентричної організованої системи освіти

Людиноцентризм — це філософія гуманістично орієнтованої політики і практики державотворення. Вона спрямована на подолання внутрішньої порожнечі, фактичної руйнації свідомості та світогляду. Це філософія творення людини — конкретної, живої, енергійно напруженої, діяльність якої обумовлена єдністю розуму і душі.

Сьогодні таким запитом є людина у виявленні можливостей її подальшого розвитку. Враховуючи зміни, які відбулися в світі, в соціумі, в державі, потрібно орієнтувати освіту і виховання на їх вимір людиною, тобто на людиноцентризм. З цієї позиції завдання національної освіти - характеризувати буття людини в її особистісній унікальності, що концентрує увагу освітньої діяльності в її педагогічній поліфонії на розвиток творчих потенцій людини, які засновані на розумі, знанні, мудрості, “душевному відчуванні”, “пізнанні серцем”. На всьому тому, що перетворює людину в особистість. Це - кредо сучасної “освіти людиноцентризму”. Адже зміни в суспільному житті зумовлюють пошук шляхів виховання активної, ініціативної особистості, здатної до самостійної творчої діяльності, саморозвитку і самореалізації.

     Осмислюючи проблему людини в умовах сучасної антропологічної кризи, коли існує загроза її існуванню, В. Кремень підкреслює, що «вихід із цієї ситуації полягає в переході до нової парадигми розвитку, коли не технології, не економіка, а людина в її новій якості стане метою і смислом прогресу. Так виникає і стверджується людиноцентризм – нова стратегія поступу суспільства, в основі якої – не накопичення матеріальних благ і цінностей, а орієнтація на цінності духовні, на знання, культуру, науку, без яких життя втрачає сенс і перспективу».

     Про це наголошує О. Вишневський, говорячи: «Людина є суб’єктом соціально-економічного і культурного життя. Суспільний поступ залежить не від «технологій», а від неї, бо вона є їх творцем. Через це у процесі реформ вона опиняється у їх фокусі. Їх темп і глибина залежать від змін у самій людині і самому суспільстві». І далі підкреслює, що ці суспільні зміни «відбуваються не шляхом «переродження» зрілої людини, а за рахунок приходу нового покоління. І то вже від освіти і виховання залежить, яким воно прийде у нове життя. Тут, власне, маємо виразне соціальне замовлення і відчуваємо місію педагогіки, а тому потребуємо розуміти стан сучасної людини та прийняти орієнтацію на формування нового покоління».

     Поняття людиноцентризму сповнене глибокого філософського змісту. Терміном  людиноцентризм позначаються різноманітні й водночас концептуально спрямовані відтінки філософської думки, об’єктом яких є людина.  В. Кремень зазначає: «Тілесність, обдарованість, духовність, освіченість, моральність, егоїзм, розумність, цілеспрямованість – усе це є фрагментами постійно змінюваної картини буття людини, які розкривають її нові аспекти, але не вичерпують нескінченного змісту». І далі: «Духовність як основа людиноцентризму – це той життєво необхідний інгредієнт для гідності і самодостатності людини, без якого неможливо створити сучасну стабільну українську державу. Оскільки носієм духовності є людина, то змістом національної ідеї стає філософія людиноцентризму. Це справжній світ істини і добра, до якого завжди прагнула і прагне особистість».

     Людиноцентризм і дитиноцентризм — серцевинні ідеї змін в суспільстві в цілому й освіті зокрема. Переконана, що наше доросле суспільство зможе бути ефективним, гуманним і демократичним, якщо ми утвердимо людиноцентризм у суспільному житті як створення умов для плідної діяльності кожної людини, повної її самореалізації в суспільстві.            Дитиноцентризм в освіті — це не проголошення гасла «Все краще — дітям», і це не любов до дітей взагалі як таких. Це — виокремлення у кожній дитині її сутнісних особистісних рис і максимально можливе наближення навчання й виховання цієї дитини до її конкретних здібностей. Ідея дитиноцентризму має проходити червоною ниткою в усіх змінах реформації та модернізації системи освіти. Врешті-решт, це є й оцінкою стану самої освіти. За великим рахунком, те, що ми можемо й повинні робити в школі — допомогти дитині пізнати себе, розвинутись на основі її сильних сторін і здібностей. Ставши дорослою, така людина найкращим чином, максимально себе реалізує і буде щасливою, бо займатиметься притаманною для неї справою, професійно й ефективно; і суспільство розвиватиметься динамічно й несуперечливо, оскільки так діятимуть мільйони людей

Дитиноцентризм – максимальне наближення навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей. Історія людства стає сьогодні історією розвитку особистості. Це вимагає дитиноцентричної освіти. Принцип дитиноцентризму виступає не в значенні уваги до дитини як такої, до дитини абстрактної, узагальненої, а до конкретної дитини з її осо- бистісними характеристиками. Це важливо на всіх етапах освітньої діяльності – від дошкільного виховання до університету. Як зазначає Є. Кремень, «дитиноцентризм в освіті – це не проголошення гасла «Все краще – дітям», і це не любов до дітей взагалі як таких. Це – виокремлення у кожній дитині її сутністних особистісних рис і максимально можливе наближення навчання і виховання цієї дитини до її конкретних здібностей». Ідея дитино- центризму має виступати ключовою у всіх змінах реформації і модернізації системи освіти. Основним моментом дитиноцентризму є допомогти дитині пізнати себе, розвинутись на основі її сильних боків і здібностей. Насамперед потрібно змінити взаємовідносини вчителя й учня.  Вчитель не повинен бути «над учнем», жорстко регламентувати й однозначно визначати його розвиток і пізнання, а має стати «поруч з ним», допомагаючи кожній дитині сконструювати і реалізувати оптимальний шлях пізнання і розвитку на основі її індивідуальної сутності. Тим більше, що час об’єктивно вимагає зміни ролі і місця вчителя в навчальному процесі.   З огляду на низку причин, і насамперед, на застосування нових інформаційних технологій, учитель усе більше перестає бути єдиним чи головним джерелом знань для учня. Він має бути партнером учня в навчанні й розвитку. На допомогу вчителю повинні прийти шкільні психологи, які створювали б психолого-педагогічний пор- трет кожної дитини, знайомили з ним кожного вчителя, відслідковували зміни, які відбуваються з дитиною, проектували власну траєкторію розвитку кожного школяра. Основним показником прогресу людства є розвиток кожної окремої людини на основі її здібностей. Організація навчально-виховної роботи за принципом дитиноцентризму складна, проте це вірний шлях формування людиноцентристського, гуманного, демократичного та ефективного сучасного суспільства.    

    Отже, під дитиноцентризмом, у сучасному трактуванні цього терміну, можна розуміти особистісно-орієнтовану модель виховання дитини, призначення якої розширення її можливого життєвого шляху та саморозвитку на засадах гуманізації реального буття дитини, посилення уваги до системи її цінностей та інтересів задля формування в неї основ життєвої компетентності.

     Тому головне завдання сьогодення – не вкласти в людину максимум знань, а навчити її оперативно отримувати інформацію, яка потрібна їй у кожній конкретній ситуації, виховати її з інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, здатною діяти креативно. Відповідно, навчання та виховання повинно бути максимально наближеним до здібностей і особливостей конкретної дитини. В цьому полягає головна думка концепції дитиноцентризму.

     Отже, актуальні в наш час гуманістичні концепції виховання й навчання учнів базуються на ідеях дитиноцентризму, а саме:

  • відсутність адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості;
  • активність учнів у навчальному процесі, орієнтація на інтереси та досвід учнів, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;
  • практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;
  • відмова від орієнтації навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;
  • виховання «вільної незалежної особистості», яка «запалюється любов’ю та керується розумом» (за Д. Дьюї);
  • забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;
  • впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини передбачає виховання гуманістичних та демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству.

Пріоритетом діяльності має бути не отримання учнями академічних знань, а надбання умінь життєво необхідних (компетентностей): від комунікативних (знайти спільну мову з оточуючими, друзями, вчителями, однокласниками, батьками, зовсім не знайомими людьми) до творчих (в навчально-трудових справах).

Використання інноваційних підходів до творчої індивідуальної діяльності учнів на засадах дитиноцентризму – шлях до нововведень на уроках світової літератури та російської мови. У Плутарха читаємо: “Розум дитини – не посудина, яку слід заповнити, а смолоскип, який треба запалити”. На вчителя покладена важлива місія: створити грунт  для розвитку особистості, показати школяреві перспективу освітнього вдосконалення та спрямувати його на шлях, що веде до мети.

Зарубіжна література в такому контексті є надзвичайно вдячним об’єктом; саме уроки з мого предмета дають змогу залучити учнів до скарбниці світової культури. Адже читання художнього тексту, його осмислення, логіка аналізу здатні звільнити сучасного школяра, від наміру агресії, тиску розмаїтих комплексів;  спілкування з вершинними творами, може, зрештою, відвернути учня від дешевих принад маскультури, відкрити перед ним справжні, естетичні горизонти. Саме такий підхід дає змогу запалити смолоскипи дитячих душ. А далі вчитель здатний підтримати цей вогонь, заохотити учнів до творчого самовияву і цим вивести їх на шлях розвитку власної творчої особистості.

      Після прочитаного твору провожу бесіди, обговорення, творче читання уривків  з елементами коментування, «додумування». На уроці за романом Стендаля «Червоне і чорне» (10 клас) «Неординарна особистість у боротьбі за існування. Образ Жульєна Сореля» під час роботи з текстом виділяються і обговорюються внутрішні монологи героя:

1. «Найгірше у в’язниці те ,– подумав він,– що не можна замкнути своїх дверей…»

 Як Ви розумієте цю думку Жульєна?  Чи можна назвати останні дні Жульєна

 моментом істини?

2.  «Якби цього ранку, в цю саму хвилину, коли смерть з’явилась переді  мною… знову Жульєном оволоділо честолюбство…».

Чому навіть перед смертю він боїться показати своє справжнє  лице?

3.  «Якби мене не засліплювала показна зовнішність…»

Над якими протиріччями замислився герой?

Чи зміг він позбавитися їх у самому собі?

Чи усвідомлював Жульєн негативний характер своїх вчинків?

Яке виправдання він собі знаходив?

Що  можете сказати на захист Жульєна ви?

Такі питання змушують учнів до роздумів, самостійного пошуку і власного вибору відповідей, створюють особливий емоційний настрій на уроці.

Для формування читацької  компетентності учнів, навичок самостійної роботи з текстом, розвитку творчих здібностей і талантів застосовую прийом «жива картинка».

Наприклад, на уроці за темою «Жіночі образи роману Стендаля «Червоне і чорне»»(10 клас) учні-актори демонструють епізод «Зустріч Жульєна і пані де Реналь у тюремній камері».

Завдання: знайти відповідні слова в тексті, що озвучать сцену.

Після виконання завдання десятикласники-актори інсценують епізод.

Завершує таку емоційно насичену частину уроку твір-мініатюра за образом Жульєна  Сореля «Чи можна радіти своїй  смерті?», в якому учні викладають  свої враження, спостереження і висновки, розуміння твору  в єдності змісту і форми.

Зразок твору:

«Невже можна радіти своїй смерті? Виявляється, так! Жульєн Сорель, сидячи за гратами, страждає,плаче,розмірковує над своїм життям,своїми вчинками, коханням…помилками…і нарешті усвідомлює істину,пізнає себе, знаходить мир у власній душі, злагоду і гармонію зі світом – і з собою. Для нього смертна кара – прозріння і порятунок…»

Прийом “додумування”:

Завдання: висловити свої думки, враження, “додумати” майбутнє героїні

 

Наприклад:

Зразок відповіді:

“Білизна її нігтів вразила Шарля…

Рука у неї була “…недостатньо біла…”.

Г. Флобер “Мадам Боварі

 

“ Відчуваю тривожні, трагічні події…Гарна,чиста, мрійлива, щира й довірлива Емма! Біла беззахисна голубка,

що підноситься у височінь ілюзій – і падає вниз, розтерзана жорстоким і підступним яструбом –  життям ”.

Ольга Афендікова, 10 клас

                                                                                                                                                    

      Охарактеризую основні прийоми, які допомагають викликати інтерес до вивчення  зарубіжної  літератури. Завдання уроку я визначаю через діалог з класом. Особливо важливим є спрямоване вмотивування на працю, психологічний тренінг. Також важливим етапом  роботи на уроці є постановка проблемного запитання або моделювання проблемної ситуації, що  сприяє плідному  співробітництву на уроці. Наприклад, на уроках  зв’язного      мовлення учням пропоную зразки творів-описів, творів-роздумів, творів-розповідей. Вони повинні вибрати, який з них доцільно  використати для розкриття конкретної теми і аргументувати свій вибір.

      Наступним етапом уроку є організація навчального діалогу та полілогу, а саме співпраця учитель – учень  (запитання під час актуалізації знань, пояснення матеріалу); учитель – учень – учень  (запитання під час опитування, парної роботи, ігор, колективно-творчих справ);  учень – текст (самопостановка, запитань до певних частин, речень, слів). Формуванню вміння запитувати сприяють ігрові ситуації (наприклад, “Ланцюжок запитань”, “Хто більше знає?”, “Склади тест”, тощо).

            У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою творчого успіху. І здатність творити можна розвинути. Тому, на своїх уроках, я постійно підтримую творчість. Так на уроках   літератури  використовую такі прийоми та форми роботи: уроки - рольові ігри, літературні екскурсії, уроки - КВК, уроки - театралізації; інтерактивні методики (захист проекту групою чи поодинці, де учням можна запропонувати різні завдання: створення кросвордів, ребусів, літературних задач за змістом твору, оформлення книжечки із власними віршами або творами, що вивчаються, інсценізації). На уроках узагальнення проводжу парад літературних героїв. Широко застосовую і такі види нестандартного уроку, як мандрівка, знайомство, усний журнал, застереження. Декілька прикладів з досвіду. Урок-мандрівка створює особливу атмосферу загадковості, бажання зрозуміти вчинки героя у подорожах до країни ліліпутів (6 кл.), на острів скарбів (6 кл.). Цікавим, дієвим та результативним є урок-подорож на острів Відчаю (Д. Дефо «Робінзон Крузо»), на якому діти об'єднуються в групи-екіпажі, в кожному з яких повинні бути обрані «капітан», «екскурсовод», «художник», «літописець», «кравець», «кухар», що отримують відповідні індивідуальні, диференційовані, особистісно зорієнтовані завдання. В 6 класі продовжую використання ігрових технологій, доповнивши навчання творчими завданнями проблемного характеру, наприклад: «Що є головним секретом розвитку людства?» (під час вивчення роману Д. Дефо «Робінзон Крузо»).

     Ефективний спосіб співпраці на уроці зарубіжної літератури  - організація навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Тому на перших уроках навчального року колективно створюються групи, що об’єднують 4 -5 учнів. Я об’єдную в одну групу сильних, середніх і слабких учнів, в кожній групі є учні, що виконують обов’язки головуючого, секретаря, посередника, доповідача. У таких різнорідних групах стимулюється творче мислення  й інтенсивний обмін ідеями. Групи отримують схожі завдання творчого характеру, наприклад:

1)    По портретам назвати письменників та їх твори.

2)    Міркуємо: у кого з літературних героїв ви вчитесь бути добрим, справедливим, поважати людей?

3)    Продовжте читання поезії напам’ять.

4)    Визначте  героїв за їх літературним портретом.

5)    Із запропонованих прислів’їв і приказок дібрати ті, в яких втілена ідея твору.

Також на уроках зарубіжної літератури я практикую  організацію навчання у групах за рівнем самостійності, (за досвідом Логачевської С.П.), де кожна група отримує завдання різного рівня складності. У даному випадку  лише групи з високим рівнем самостійності отримують завдання типу:

1)    Добудова тексту: дописати долю героїв після закінчення твору.

2)    Моделювання: скласти портрети дійових осіб драматичного твору,  монолог головного героя, написати від імені героя сторінку щоденника.

3)    Скласти лист захопленого читача.

4)    “Літературознавча експертиза”: визначити автора невідомого фрагменту тексту й ґрунтовно його проаналізувати.

Така робота викликає в дітей інтерес, заохочення, а головне – впевненість у своїх творчих можливостях. Учні з невисоким рівнем знань користуються планом  відповіді, листом-зразком, опорними словами, отримуючи позитивний результат у виконанні завдань, вони не гублять  інтерес до роботи.

Перехід середньої освіти на новий зміст та структур вимагають від вчителя нових підходів до організації вивчення зарубіжної літератури. Значно виросла актуальність  використання інтерактивних  технологій навчання, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Різновидом загально групових обговорень є технологія  “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось  швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Інтерактивна технологія колективного обговорення “Мозковий штурм” спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, адже мета  “мозкової атаки” – зібрати якомога більше ідей щодо вирішення проблеми протягом обмеженого періоду часу. Також на початку  здійснюють повторення, або в кінці уроку при узагальненні матеріалу.

Однією із форм роботи на моїх уроках узагальнення та систематизації знань є виконання учнями проектних робіт. Технологія проектування  включає різні типи проектів: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні тощо. Практика показує що найдоцільніше використовувати  технологію проектування при  вивченні елементів теорії літератури, загальної характеристики художнього методу. Тоді кожна група учнів працює над  власним проектом. Наприклад, теми проектних робіт можуть бути такими:

1.     Історично-географічні координати епохи.

2.     Культурна характеристика.

3.     Основні ліричні, драматичні епічні, жанри.

4.     Представники, літературні твори.

5.     Зразки інших видів мистецтва.

              Наприклад,    комплекс  творчих завдань “ Вічні цінності ” (метод проектів)  пропоную в 9-11 класах за такими розділами:

1.  Узагальнена характеристика образів художнього твору

Наприклад, охарактеризуйте образ Наташі Ростової, доповнивши схему ланцюжком духовного розвитку героїні

2. Аналіз літературознавчих явищ

3. Вчимось порівнювати художні явища

4. Удосконалюємо вміння порівнювати героїв

5. Знаходимо художні засоби та вчимося пояснювати задум автора

6.  Вчимось філософському осмисленню історичних і суспільних явищ

7.  Поглиблюємо знання  з теми

     Підготувати презентацію  «Сторінки біографії Л.М. Толстого»

8. Знаходимо зв`язки з видами мистецтва

9. Вчимося подорожувати у часі

10. Спробуй  створити квіткову композицію для героя роману-епопеї  “Війна і мир”. Прокоментуй її.          

 Коментар:  квіти для Наташі Ростової символізують яскравість, ніжність, багатство душі, кохання, життєрадісність героїні.

     Уроки  з впровадження інтерактивних технологій захоплюють учнів, пробуджують в них інтерес та мотивацію  діяльності, навчають самостійному мисленню та розвивають творчість. Так на початку уроку узагальнення та систематизації знань впроваджую роботу у парах змінного складу

( наприклад, знайди продовження приказки, уривку з віршу, цитати з прозового твору),  у заключному етапі уроку я часто практикую написання учнями сенканів, що допомагає виділити головне  у творчості конкретного письменника.

Прийом “аналогії”: написати вірш, байку, сценарій (див. додатки).

Прийом “Упізнай героя”:  за віршованими характеристиками назвати ім'я героя.

Зразок роботи  за комедією М.В. Гоголя “Ревізор”

               …- пройдоха,                

 Врать умел неплохо,

   Хвастать, издеваться

 И деньги занимать                       

Близнецы во всем:

Характером, повадками…

Всегда они вдвоем

 

 Прийом “Створення коміксів”: дібрати цитати до малюнків,

порівняти з       авторськими.

Прийом інсценування використовую як елемент уроку, як окремий

урок або виставу Театру мініатюр у позаурочний час.

 Прийом колажування особливо популярний серед учнів 10-11 класів

під час вивчення творів європейської літератури ХІХ-ХХ століття.

Щоб уникнути одноманітності в організації групової  роботи на уроках зарубіжної літератури, створюю ситуацію вільного вибору учнями навчального завдання. У чому їхня мотиваційна цінність? Саме у тому, що учні сприймають педагогічно необхідне навчальне завдання як самостійно обране . Наприклад: групам учнів 6 класу пропонується на одному з етапів уроку виконати одне із завдань:

1) Назвати індіанські племена, що названі в уривку  з поеми “Пісня про Гайавату”  Г. Лонгфелло.

2) Відшукати на карті “слід” індіанських племен, назвавши географічні  назви , що зустрічаються у творі.

3) Визначити, які національні традиції та звичаї зображує автор.

Ситуація вільного вибору ефективна і для визначення домашніх завдань. Адже прикладом співпраці та співтворчості між вчителем і учнем є доручення самостійно дібрати завдання для класу  на наступний урок, підготувати рольову гру “Я – вчитель”. Учень, який має виступити у цій ролі, безпосередньо включається в проведення уроку. Формою підготовки  учнів до ролі вчителя є “Зошити для товариша”, куди діти, користуючись правом вільного вибору,  записують свої завдання і використовують їх потім у грі ”Я – вчитель”.

Індивідуалізація домашніх завдань може стати засобом заохочення, стимуляції школярів, тому намагаюся якомога частіше використовувати диференційовані домашні завдання. Вони можуть бути такими:

1)    окремим учням для заохочення пропоную самим визначити домашнє завдання;

2)    використовую вибір  домашнього завдання з двох – трьох  варіантів;

3)    для учнів початкового і середнього рівня зменшую обсяг завдань, а  для інших – ускладнюю роботу  творчими додатковими завданнями.

Практика роботи показує, що поряд з репродуктивними домашніми завданнями типу: прочитати, вивчити, записати цитати, учням доцільно пропонувати завдання продуктивного характеру, які вимагають застосування  знань у новій ситуації, порівнювання, узагальнення, доведення,  виділення головної думки. Учні з задоволенням виконують випереджаючі домашні  завдання творчого характеру, особливо,  коли це стосується складання кросвордів, тестів, інсценування, рольових ігор. Наприклад, на одному із уроків зарубіжної літератури в 6 класі я запропонувала учневі підготувати “Розповідь Христофора Колумба про відкриття Америки”. А учні класу мали визначити, за його монологом, хто цей мореплавець, що спорядив у 1492 р. експедицію і вирушив із Іспанії до Китаю. Також на уроці зарубіжної літератури  в 11 класі учневі заздалегідь було дано пошукове завдання детально опрацьований матеріал “Естетичні погляди Бернарда Шоу”, щоб на уроці провести інтерв’ювання  письменника. Інші ж учні мали виконувати ролі журналістів і готували “каверзні” запитання.

Література – найкращий і найсприятливіший засіб активізації творчості учнів. Велику роль в цьому відіграють уроки  розвитку зв’язного мовлення. З власного досвіду  знаю, що учні (особливо 5-8 класів) із задоволенням пишуть твори, прагнуть творити. Будь-який творчий процес  починається з  обдумування теми, тобто відповіді на запитання: про що я буду говорити? Тому теми уроків зв’язного мовлення  обираю  близькими і цікавими учням, а види робіт  простими, але обов’язково такими, що викликають  захоплення і рухають вперед почуття фантазії, думки і прагнення зробити якнайкраще. Пропоную деякі теми творів та видів робіт, які здаються мені найбільш вдалими:

1.     Якщо  б герой прийшов до вас у гості, який епізод з книги про себе він розповів би нам? (7-8 кл.)

2.     Складання сценарію  мультиплікаційного фільму за літературним твором, наприклад , У. Діснея “Білосніжка та семеро гномів”  (5 кл.)

3.     Фрагментарне продовження літературного твору ( 6-7 кл.)

4.     Створення власних творів  на уроці зв’язного мовлення у 6 класі після вивчення теми “Міфи народів світу”: “Чому ніч змінює день?”, “Чому йде сніг?”. Написання власного міфу.

5.     Вікторина для учня, який виступає в ролі вчителя.

6.     Написати твір-роздум, основою тезою якого є прислів’я.

7.     Твір-роздум над сучасними проблемами суспільства через аналіз проблем героїв художнього твору.  Наприклад, “Чи актуальна сьогодні життєва філософія Гобсека ?” (10 кл., за повістю О. де Бальза “Гобсек”).

Захоплюють учнів незвичайні пригоди їхніх улюблених героїв. І, звичайно, ніхто не відмовиться помандрувати в країну, де вони мешкають,  хоча б на хвилину зустрітися з ними. Адже все це можливо на уроці зарубіжної літератури. Наприклад, “Моя подорож на безлюдний острів”, “Лист до Пеппі”. Читання й обговорення новели О. Генрі “Вождь червоношкірих” викликало бажання поміркувати над проблемою поганих вчинків  “Мій поганий вчинок”, “Як стати доброю людиною?”

Творчі письмові роботи моделюють життєві ситуації, які допоможуть нашим вихованцям розвинути необхідні для спілкування якості, швидше прийняти адекватні рішення, адаптуватися в сучасній дійсності.  Цьому сприяють  між предметні  зв’язки на уроках зарубіжної літератури: історичні довідки, твори української літератури, краєзнавчі матеріали, музичні твори, кращі зразки образотворчого мистецтва. Нетрадиційні види творчих письмових робіт розвивають творчість кожного учня, виховують естетичний смак, підвищують загальний культурний рівень. Прикладом можуть служити письмові роботи в старших класах з використанням репродукцій живопису, а саме:

v опис картини з завданням довести її належність до певних художніх методів, течій (імпресіонізм, кубізм);

v визначення  в літературному творі героя, що зображений на живописному полотні;

v написання твору “Зовнішність митця” на основі кількох портретів письменника.

Всі учнівські твори звучать у класі з вуст автора. Кожен має право на свою особисту думку. Іноді після прочитання   власного твору виникають запитання у слухачів-однокласників, виникає дискусія, висловлюються  пропозиції, зауваження, побажання.

            На уроках  зарубіжної  літератури активно застосовую технологію критичного мислення. Ось деякі прийоми, що сприяють розвитку творчого мислення учнів

«Я так думаю»

В основі цього прийому лежить інтерактивна технологія навчання «прес», яка використовується при обговоренні дискусійних питань і проведенні вправ, у яких потрібно зайняти та чітко аргументувати власну позицію.

Нагадуємо учням, що відповідь потрібно будувати за такою схемою:

1.     Висловіть свою думку, поясніть, у чому вона полягає. Починайте зі слів «Я вважаю, що…».

2.                 Поясніть, на чому ґрунтуються ваші докази. Починайте зі слів «тому, що…».

3.                 Наведіть приклади. Починайте словом наприклад

4.                 Узагальніть свою думку, зробіть висновок. Починайте словами: отже…, таким чином…

Цей прийом стане в нагоді й під час вивчення граматичних тем, і на уроках зв’язного мовлення. При цьому розвивається логічне мислення, а отже, відповіді стають повними й аргументованими.

«Літературний пінг-понг»

Застосовується під час перевірки домашнього завдання.

До дошки викликаються два учні. Вони по черзі задають один одному запитання з теми домашнього завдання, які були підготовлені вдома. Клас оцінює якість запитань і відповідей. Ураховується оригінальність, кмітливість, гумор, ґрунтовність. Можна запросити декілька пар, як це відбувається на звичайних змаганнях.

«Відповідь із рецензією»

До дошки викликається учень, який усно відповідає на поставлені запитання. Окремим учням класу (можна за бажанням) дається завдання – написати рецензію на відповідь за схемою: розкриття змісту запитання, повнота відповіді, наявність цікавих фактів, логічність міркувань, культура мовлення.

Указати на помилки та неточності, допущені під час відповіді, і виправити їх.

З метою внесення позитивних емоцій деяким учням можна запропонувати написати рецензію з позицій психолога, вчителя

«Магазин самообслуговування»

Застосовується після вивчення певного розділу.

Суть гри полягає в тому, що учні із запропонованого переліку запитань із теми, які вивішуються на дошці, повинні обрати за власним бажанням запитання та дати відповіді на них.

Клас розбивається на декілька команд. До складу кожної не повинно входити більше п’яти учнів. Кількість запитань, обраних для розкриття, повинна дорівнювати складу учнів у команді. Кожен учень має право дати відповідь на одне запитання. За рівнем складності запитання не однакові. Біля кожного зазначається коефіцієнт складності.

Як варіант:

На чотири команди дається десять питань. Можна вибрати – мінімум два, максимум – чотири завдання на команду. Хто краще впорається із завданням.

«Далі, далі…»

Прийом полягає в залученні учнів до швидкого пошуку відповідей на запитання. Проходить у формі змагання: хто з учасників дасть більше правильних відповідей на запитання за фіксований час (1 хв.)

«Відстрочена відгадка»

За допомогою цих прийомів на уроці створюється установка, за якої учні позитивно налаштовують себе на сприйняття нових знань, а відстрочена відгадка буде стимулювати пізнавальну активність протягом усього року.

Гра «Так – ні»

Цю гру доцільно застосовувати під час закріплення нового матеріалу.

Правила гри: уважно слухати голос учителя, запитання читаються тільки один раз, перепитування не дозволяється. Під час читання запитання необхідно записати відповіді «так» чи «ні».

«Спіймай помилку»

Один з прийомів, який навчає учнів миттєво реагувати на помилки.

1.                 Учнів заздалегідь попереджують про те, що пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилок. Також домовляються про умовний знак, яким користуватимуться учні аби звернути увагу на знайдену помилку.

2.                 Учням пропонується підготувати домашнє завдання у формі складеного невеличкого оповідання на певну тему, в якому навмисно допущено не менше п’яти помилок. На уроці учень читає перед класом свій твір, а завдання слухачів – помітити помилки.

«На смак і колір»

Вчитель по ходу пояснення нового матеріалу надає учням певний вибір завдань, наприклад:

1.                 Виконати два завдання з підручника.

2.                 Написати маленький твір чи есе.

3.                 Переписати «на точність» частину тексту з підручника.

4.                 Ознайомитись із матеріалом інформаційних карток з подальшим виконанням різного типу завдань за технологією критичного мислення.

«Альтернатива»

Учні отримують робочу картку, на якій записана певна моральна проблема і ряд альтернативних пропозицій щодо її вирішення. Кожен учень самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.

Після заслуховування відповідей 3-4 учнів учитель організовує фронтальну бесіду, щоб вийти на основне питання уроку і перейти до етапу навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 «Чи згодні ви з твердженням?»

Наводиться кілька тверджень. Після промовляння кожного або проектування на дошку дається 2-3 хвилини на обмірковування і пропонується підняти руку з великим пальцем вгору , якщо твердження вважається вірним, або підняти руку з великим пальцем униз, якщо з твердженням не погоджуються. Можна запропонувати ряд формул або малюнки, схеми, графіки, тощо.

«Обери позицію»

Пропонується проблемне питання, дві протилежні думки щодо його розв’язання і три позиції: «так» (за першу думку), «ні» (за другу думку), «не знаю, не визначив власної позиції». Учні обирають певну позицію, формують три групи, обговорюють правильність своєї думки. Хтось із учнів від кожної групи аргументують свої позиції, після чого відбувається колективне обговорення та розв’язання проблеми.

     Вигадці, фантазії дітей немає меж, тільки до них треба доторкнутися чарівною паличкою з вогником власного бажання, щоб слово дійсно стало містом, який поєднує думки, прагнення, серця і душі  дітей. Створення вчителем на уроці ситуації успіху є одним із чинників виховання творчості у дітей. Тому на своїх уроках намагаюсь спонукати їх до творчого мислення, розвитку уяви та фантазії  у складних ситуаціях реагувати: таким чином щоб підбадьорити учнів, спонукати їх до творчої праці.

     В школі мною  створено медіотеку  із зарубіжної  літератури, яка весь час поповнюється роботами учнів. Це – аудіо  та відео слайди, презентації по творчості письменників, розробки  технологій інтерактивного навчання, літературознавчі коментарі до творів світової, ілюстративний матеріал, фрагменти художніх фільмів, знятих за мотивами творів світової літератури.

     Ми живемо в такий час, коли без володіння знаннями не можлива ні праця, ні елементарна культура відносин, спілкування, ні творча співпраця. Сучасне життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Тому перед вчителем стоїть завдання виховувати високоосвічених, працелюбних, творчих людей. А як писав А. Макаренко: “Творча  праця можлива лише тоді, коли людина ставиться до роботи з любов’ю, коли вона свідомо бачить в ній радість”.

Сучасний урок мови передбачає  формування творчої особистості, гармонічний розвиток мовної і комунікативної компетенції  кожного учня.

Поєднуючи групові та індивідуальні форми роботи, застосовую популярні серед учнів  диспути, дебати, співпрацю в групах «експертів», «спікерів», «журналістів», «художників». Технологію «мікрофон» застосовую на етапі активізації навчального матеріалу, «мозкову атаку» -- при опрацюванні нового. Усі форми і прийоми  педагогічних технологій застосовую з метою засвоєння кожним учнем певного об’єму знань з мови та літератури,послідовного розвитку інтелектуальних здібностей, мовленнєвих умінь і навичок, комунікативної, творчої і життєвої компетенцій школяра, оволодіння нормами і цінностями у контексті мовного,літературного і  соціально-культурного  (полілогічного ) розвитку особистості учня.

   На уроках російської мови на стадії рефлексії використовую сенкан; наприклад, на узагальнюючому уроці за темою «Лексика» (6 кл.) учні підсумовують знання:   

Лексика.                                                                                                                                                    Богатая. Выразительная.                                                                                                                                  Передает. Сообщает. Выражает .                                                                                                             Необходимое средство человеческого общения.                                                                                                Язык.

Ефективною формою роботи на уроках російської мови є диктант-переклад  за текстами, створеними  учнями після опрацювання нової   теми, наприклад ,іменника, з  орфографічним і лексичним аналізом тексту.

Жизнь прекрасна!

Что можем мы назвать прекрасным?

Дуб, осину, елку, ясень ,

 Кошку,  птичку, лепесток,

Ствол, бутон, жучка, цветок,

Дождь, волну и рыбку в море,

Солнце, ветер на просторе…

                                        

Даймонд - творческая работа, по форме представляет 7-стишие.
                                             Алгоритм составления:

Первая и последняя строчки представляют собой существительные – антонимы.

Вторая строчка – 2 прилагательных или причастия, относящиеся к первому существительному.

Третья строчка – 3 глагола, которые относятся также к первому существительному.

4строчка – два противоположных по смыслу нераспространенных предложения, в качестве подлежащих выступают существительные из первой и последней строчек.

5 и 6 строчки зеркально повторяют 2-ю и 3-ю, только относятся уже к последнему существительному.                                              

Пример даймонда

День

Ясный, светлый

Радует, волнует, бодрит

День светел. Ночь темна.

Печалит, опустошает, усыпляет

Мрачная, темная

Ночь

При використанні інноваційних технологій у навчанні російській

мові  успішно застосовую такі прийоми:

 «Розминки». Не шкодуючи часу, практично кожен урок починаю зі своєрідної  «розминки», з «вправ», виконання яких дозволяє, по-перше, розкріпачити і зробити вільним уяву учня; по-друге, пояснити і ввести в лексикон учнів значення багатьох тропів; по-третє, створює емоційний настрій на уроці, що необхідно для подальшої співпраці і співтворчості. Наприклад, уявити якого кольору сміх. Або порівняти з чим-небудь батарею, телефон. Або знайти спільне між словами, що позначають абстрактні поняття, і назвами конкретних предметів (життя і лампочка, доля і туфлі), при цьому, чим менше пов'язані значення слів, тим цікавіше. Ось що з цього виходить:

Якого кольору сміх? Звичайно ж всі діти і дорослі сміються! Сміх - це психологічний стан людини, викликане позитивними емоціями. Але от питання: якого ж він кольору? У мене сміх асоціюється з посмішкою, а якщо ми подивимося на веселку догори ногами, то вийде яскрава і кольорова посмішка. Я тепер не сумніваюся, що сміх по Своїй забарвленні становить сім кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий.  

 ... Я думаю, що сміх може бути різного кольору. Якщо людина сміється над добрим жартом, то сміх стає білим. Якщо сміється, принижуючи іншого, то сміх чорного кольору. Недарма кажуть, «чорний гумор». А ще існує дитячий сміх, який схожий на сонце, тому він жовтий.  

 На що схожий радіатор або батарея в кабінеті? ... .Я дивлюся і уявляю собі красиву  зебру, яка біжить. Точно, радіатор схожий на білі смуги на спині у зебри.

 ... .Так.  Адже перед нами   довга гусінь, яка стоїть на місці або можливо це багатомісне сідло, в яке не поміщається жоден ковбой.   .      

..... Я вважаю, що радіатор схожий на бджолиний вулик, оскільки в них обох тече життя. На мій погляд, всі предмети, що оточують людину, можна порівняти з тваринами.  

 Дискусія. Статистика підрахувала, що в середньому учень протягом 5 уроків говорить 3-5 хвилин. Я думаю, що вчителів ці дані не здивують, але, безперечно, змусять замислитися над проблемою. Тому сьогодні актуальними є уроки - диспути, дискусії. Велика частка роботи при підготовці до такого уроку лягає на плечі вчителя: вибір теми, підхід до проблеми, складання плану дискусії, відбір питань. Цей вид роботи найбільш прийнятний для мене.

Дискусія (від лат. - Дослідження, розбір, обговорення якого-небудь питання). Дискусія - одна з дуже складних форм мовлення, для оволодіння якої необхідна попередня підготовка, тому вже з 5 класу знайомлю учнів з правилами ведення дискусії, з мовними штампами, що допомагають дітям висловлювати свої думки. Моя роль на такому уроці - бути істиною в останній інстанції, давати висловитися кожному бажаючому, при цьому допомагати у формулюваннях, коли важко висловити думку, відсікати ті ходи в пошуках відповіді, які не ведуть нікуди.

Основні завдання дискусії:

 обмін первинною інформацією;

 виявлення суперечностей;

 переосмислення отриманих відомостей;

 порівняння власного бачення проблеми з іншими поглядами і позиціями.

Учням пропонується поділитися один з одним знаннями, міркуваннями, доводами. Обов'язковою умовою при проведенні дискусії є:

 повага до різних точок зору її учасників;

 спільний пошук конструктивного вирішення виниклих розбіжностей.

Форма групової дискусії сприяє розвитку діалогічності спілкування, становленню самостійності мислення.

Уроки - дискусії проводжу при вивченні розділу «Лексикологія», «Морфеміка», зокрема, коли вивчаємо етимологію слова.

 «Вільне письмо». Перспективним при формуванні креативного мислення видається мені в роботі з учнями прийом «вільного письма» (в старших класах ми називаємо це ЕСЕ). Головне правило вільного листа - не зупинятися, чи не перечитувати, не виправляти. Цей вид письмового завдання зазвичай застосовується в кінці заняття, щоб допомогти учням підсумувати свої знання з вивченої теми. Для вчителя - це можливість отримати зворотній зв'язок. Тому учням можна запропонувати два пункти:

1) написати, що вони дізналися за новою темою;

2) поставити одне питання, на який вони так і не отримали відповіді.

 Нетрадиційні форми домашнього завдання. Велике значення для розкриття творчого потенціалу учня мають і нетрадиційні форми домашнього завдання, які покликані, з одного боку, закріплювати знання, вміння та навички, отримані на уроці, а з іншого боку, дозволяють дитині проявити самостійність, самому знайти рішення нестандартного питання, завдання.

Типи домашнього завдання:

 творча робота (твори з вивченої теми, вірші-запоминалки);

 підготовка словникових диктантів;

 складання запитальника до заліку по темі;

 складання опорних таблиць;

 складання тестових завдань з теми;

 лист по пам'яті.

Такі домашні завдання допомагають уникати одноманітності, рутини в навчанні. Дитина може відчути себе і в ролі автора, і в ролі вчителя. Незвичайні завдання активізують мислення, змушують дитини узагальнювати, систематизувати матеріал по темі. Такі роботи обов'язково обговорюються в класі.

При всьому різноманітті і ефективності нетрадиційних уроків використовувати їх часто не можна з цілого ряду причин. Але ж так хочеться, щоб кожен урок був особливий, зі своєю «родзинкою». Тому я часто вдаюся до нестандартних, творчих елементів окремого традиційного уроку. Це і лексичний диктант чи диктант - кросворд, як називають його учня, і складання загадок на уроці, і коментоване письмо або попереджувальні диктанти, і завдання по типу «знайди зайвого», яке прищеплює вміння синтезу і осмислення інформації. На основі розвитку креативних навичок перевіряю, як зрозумілий навчальний матеріал. Учні готують творчі міні-проекти. Наприклад, після повідомлення про гнізда однокореневих слів, підготовлена ​​група учнів показує відому в практиці багатьох вчителів сценку «Родичі».

Гусениця. Ви хто такі?

Гусь. Я Гусь, це моя дружина Гуска, а це наші гусенята.

Гуска. А ви хто?

Гусениця. Я ваша родичка.

Гуси знепритомніли.

Гусениця звертається до класу: «Чому гуси знепритомніли?»

За аналогією вони самостійно вже створюють свої міні-проекти і виносять їх на суд однокласників.

Головне, щоб дітям на уроці ніколи було нудьгувати, щоб їм хотілося працювати, вчитися, а адже для цього важливі і ситуація успіху, яку, як правило, створюють нестандартні уроки або елементи уроків, і самостійність, до якої  учні привчаються на таких уроках, і творче ставлення до російської мови, яке виховується тільки на творчих уроках.

Вчитель російської мови повинен піклуватися про те, щоб випускники школи добре володіли як письмовим, так і усним мовленням. А для цього потрібно "відкрити уста дітей", надати їм можливість вільно говорити і писати про те, що їх хвилює, цікавить, підтримати прагнення дітей до самовираження через слово. Але як це зробити в жорстких рамках навчальної програми?

У цьому мені допомагає навчально-методичний комплекс під редакцією Львової С.І., в якому міститься система типових вправ «Твір-мініатюра», які спрямовані безпосередньо на розвиток креативного мислення. Кожен урок російської мови за цією програмою є уроком розвитку мови - і усної, і письмової .. Невеликі роботи створюються і перевіряються протягом уроку.

Процес формування креативного мислення - трудомісткий процес, тому педагог, якому даний досвід здасться цікавим в застосуванні, не повинен розраховувати на миттєвий результат. Систематичне застосування даного досвіду дозволяє досягти високої результативності у порівнянні з фрагментарним використанням вправ.

 Таким чином, важливу роль при формуванні креативного мислення учнів на уроках російської мови  грають:

 індивідуальні вікові особливості дитини;

 ретельний відбір змісту навчального матеріалу;

 грунтовне продумування завдань;

 професіоналізм вчителя - предметника, постійно підтримуваний словами відомого класика Л.М.Толстого:«Чим легше вчителю вчити, тим важче учням вчитися. Чим важче вчителю, тим легше учневі .... » і нетрадиційним і незвичайним уроком. Так званий «Урок метелика», що залишається мною без коментаря.

     Однажды в коконе появилась маленькая щель, случайно проходивший человек долгие часы стоял и наблюдал, как через эту маленькую щель пытается выйти бабочка. Прошло много времени, бабочка как будто оставила свои усилия, а щель оставалась все такой же маленькой.  

    Казалось, бабочка сделала все, что могла, и что ни на что другое у нее не было больше сил.   Тогда человек решил помочь бабочке: он взял перочинный ножик и разрезал кокон. Бабочка тотчас вышла.  

    Но ее тельце было слабым и немощным, ее крылья были неразвитыми и едва двигались.  Человек продолжал наблюдать, думая, что вот-вот крылья бабочки расправятся и окрепнут и она сможет летать.

    Ничего не случилось! Остаток жизни бабочка волочила по земле свое слабое тельце, свои нерасправленные крылья.  Она так и не смогла летать.

А все потому, что человек, желая ей помочь, не понимал того, что усилие, чтобы выйти через узкую щель кокона, необходимо бабочке, чтобы жидкость из тела перешла в крылья и чтобы бабочка смогла летать. Жизнь заставляла бабочку с трудом покинуть эту оболочку, чтобы она могла расти и развиваться.  

    Иногда именно усилие необходимо нам в жизни. Если бы нам позволено было жить, не встречаясь с трудностями, мы были бы обделены. Мы не смогли бы быть такими сильными, как сейчас. Мы никогда не смогли бы летать.