Анкета эпоса "Песня о Роланде"

Анкета французького героїчного епосу "Пісня про Роланда"

1. «Пісня про Роланда» — найдавніша і найзнаменитіша пам’ятка французького епосу. Вона стала відомою у 1837 році, після опублікування Оксфордського рукопису, що датувався 1170 роком. Час виникнення поеми точно не встановлений (ймовірно XI ст.), автор твору невідомий.

2. Історична основа „Пісні про Роланда. Літописець Карла Великого Эйнхард повідомляє, що в 778 році король франків почав перший похід для звільнення Іспанії від арабів (маврів). Захопивши кілька міст, Карл дійшов до Сарагоси, але тут зустрів сильний опір і був змушений повернути назад. Похід тривав кілька тижнів.  Під час відступу 15 серпня ар’єргард французького війська потрапив у засідку у Ронсевальскій ущелині в Піренеях, де був атакований басками й знищений. У цьому бої загинув один із прославлених перів Франції – граф Бретані Хруотланд, що залишився в легендах як Роланд

3. Сюжет. «Пісня про Роланда» має своєрідне обрамлення: на початку і наприкінці твору змальовано широку картину релігійної війни, яку веде Карл Великий уже сім років за утвердження християнських ідей . Твір починається оспівуванням походу франкського короля Карла Великого до Іспанії. За 7 років він захопив усі іспанські міста, окрім Сарагоси, де перебував цар Марсилій. Мета походів Карла благородна - охрестити мусульманське поселення Іспанії. Зав'язкою сюжету є  прибуття посольства Бланкандрена від царя Марсілія з брехливою обіцянкою маврів підкоритися французам. Карл радиться з перами. Ганелон радить повірити сарацинам. Роланд нагадує про їх підступність і зголошується бути послом. Перебиваючи одне одного, барони просять короля виявити їм високу честь – дозволити виконати завдання. Пропонує себе як посланця й мужній Роланд – небіж короля Карла. Та граф Олівер застерігає присутніх: Роланд запальний та нестримний, він занадто гарячий для такої справи! Тут потрібна не лише сміливість, а зваженість та далекоглядність політика... Тоді Роланд пропонує у посланці свого вітчима Ганелона. Лицар щиро поважає розум та витримку Ганелона, вважає, що той здатний якнайкраще виконати завдання імператора. Ганелон сприймає це як спробу згубити його. Він вирішує зрадити пасинка і передати його маврам. Він обмовляє Роланда і Карла перед Марсилієм. Ганелон заявляє, що винуватцем безкінечної війни є Роланд, і Карл сильний доти, поки біля нього Роланд.  Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король відведе своє військо, залишивши невеликий ар'єргард на чолі з Роландом. Марсилій зможе знищити цей загін, вбити Роланда, і тоді скінчиться війна. Марсилій у подяку за таку пораду подарував Ганелонові меч із коштовним руків'ям і позолочений шолом, а королева Брамілюнда - аметистове намисто.

Повернувшись від Марсилія, Ганелон пропонує Карлу, щоб Роланд прикривав відступ французів. Карл чинить за порадою Ганелона: від’їжджає до Франції, залишивши прикриття – Роланда, 12 перів та 20 тисяч воїнів. (Роланд узяв із собою лише 20 тисяч воїнів, бо не хотів ущемити інтереси короля, свого родича.) У результаті зради графа Ганелона загін франків виявляється відрізаним від основного війська Карла, потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині й вступає в бій з переважаючими силами маврів. Роланд розкриває зраду Ганелона, але сміливо йде на  нерівний бій з Марсилієм. Проявляючи чудеса мужності, Роланд і його сподвижники — граф Олівер, Готьє де л'Ом і архієпископ Турпін — відбивають численні атаки маврів. Тричі просить Олівер Роланда викликати підмогу, але той відмовляється.  Смертельно поранили Роланда. Пробито в нього шолом і кольчугу. Помирає його вірний кінь Войлантиф. Озирнувся Роланд навкруги – усі франки убиті. Лише поранений архієпіскоп Турпін ще живий. Усіх перів, одного за другим, переносить Роланд туди, де лежить архієпіскоп. З останніх сил виконує Турпін свій обов’язок: благословляє вбитих. Із словами „Не побачу я більше милої Франції” помирає він. Останнім приносить Роланд Олівера та кладе на щит поряд із мертвим Турпіном. Відчуває Роланд, що і його смерть недалеко, він прощається  зі своїм мечем Дюрандалем. Вмираючи, Роланд хоче знищити його, щоб меч не дістався ворогам. Він б'є ним об скелю, але лезо навіть не щербиться.  (Доля Дюрандаля неясна. За одним із джерел, Карл посилає славних рицарів взяти з рук мертвого Роланда меч. Вони витягують меч, але рука Роланда не розтискається. Тоді Карл молиться, і меч сам випадає з руки. Імператор знімає з нього рукоять, заради святинь, які в ній заховані, а клинок кидає у воду, бо ніхто не вартий носити цей меч після Роланда.)  Помираючи від ран, Роланд двічі сурмить у ріг Оліфант.

Коли Карл, від'їхавши вже далеко від Ронсенвальської ущелини, почув звук Оліфанта, Ганелон намагався запевнити короля, що нічого страшного не відбувається, що Роланд настільки гордий, що ніколи не покличе на допомогу, напевне, він в горах полює на оленя.

Карл повертається назад. Раптом до короля з'являються посланці від еміра Балигана і передають виклик на бій. Карл погоджується. Після виснажливого бою франки перемагають.  Карл хрестить жителів Сарагоси. Після повернення в Аахен, Карл скликав баронів, щоб вирішити долю Ганелона.  Він звинувачує Ганелона у зраді. Той заявляє, що не винен. Ганелон виправдовує себе: «Це помста, а не зрада!» - двічі повторює він під час суду. Ганелон стверджує, що хотів тільки помститися Роланду й ніколи не зраджував самого короля

Підтримка Пінабела - могутнього родича - надає його словам особливої вагомості - адже за тим стоять війська тридцяти його родичів. Інші барони, налякані перспективою міжусобної війни з могутнім феодалом і подальшого послаблення королівства, вирішують звести суд до компромісу й просити Карла «залишити все без зміни», тобто виправдати Ганелона. Карл, добре розуміючи, що помста Ганелона водночас була і зрадою, не стримує обурення.  Але вдіяти він нічого не міг,  Адже сила Карла залежала від сили феодалів, війська яких складали королівську армію. Він мав підкоритися рішенню баронів, коли б не втручання молодого Тьєррі, який викликає Пінабела на «суд Божий». А це вже розв'язувало Карлові руки, оскільки Біблія на той час була найголовнішою книгою законів. Переможець завжди був правий, бо йому допомагав Бог, переможений - неправий. Граф Тьєррі  перемагає Пінабеля. Доля Ганелона вирішена. Його чекає страшна страта: прив’язали до чотирьох коней і погнали їх у різні боки. Так була покарана зрада. Поема завершується  урочистим прийняттям християнської віри Брамімондою, дружиною померлого від ран і відчаю короля маврів Марсілія.

4. Елементи сюжету:

1) зав’язка — змова у стані Марсилія і рада у війську Карла після прибуття посла із Сарагоси з підступними пропозиціями;

2) розвиток дії — підготовка до оборони в ущелині і повернення Карла до Франції. У стані сарацинів — підготовка до знищення загону Роланда;

3) кульмінація — бій у Ронсевальській ущелині;

4) розв’язка — помста Карла зрадникові Ганелону.

5. Історичні прототипи головних героїв твору.

Карл Великий — король Франції (769—800 рр.), римський імператор (800— 814 рр.) під час іспанського походу 778 року імператором ще не був. Похід до Іспанії продовжувався близько року, а не сім років, як про це розповідається у «Пісні про Роланда». На думку дослідників, образ Карла є збірним. Вважається, що в ньому поєднано риси Карла Великого, який правив у 768—814 рр., його діда Карла Мартелла (689—714 рр.) і його онука Карла Лисого (823—877 рр.).

Роланд — племінник Карла, був сином Берти, сестри Карла, і сенешала (королівського чиновника) Мілона. Найбільш достовірну інформацію про нього містить «Життєпис Карла Великого» Ейнхарда, пер, пасинок Ганелона. Маркграф Бретані Хруотланд став прообразом цього персонажа. Загинув у бою проти басків.

Турпен — архієпископ. Єпископ Рейнський (753—794 рр.). Йому покровительствував Карл Великий, проте про участь Турпена в поході нічого не відомо.

Ганелон — вітчим Роланда. Можливо, це архієпископ Санський Ганелон, котрий зрадив Карла Лисого під час аквітанського повстання. За це у 859 році Карл Лисий засудив його до страти, але згодом помилував.

6. Порівняння історичної довідки та художнього твору

Середньовічний героїчний епос  XI—XIV ст. Історичні передумови:  формування народностей,  держав; зміцнення влади монархів, які боролися проти феодальних міжусобиць, приділяли велику увагу захисту рідного краю від зовнішніх ворогів.

Епічні пісні виконувалися  жонглерами у Франції, шпільманами в Німеччині, хугларами в Іспанії, скоморохами на Русі.

 Літописець Карла Великого Эйнхард

Дійсні історичні події

„Пісня про Роланда”  XI ст. (1170 р.) - «chansons de geste», «пісня про подвиги». Автор невідомий. Називає себе Турольд

Художній вимисел поеми

1. Похід Карла Великого до Іспанії 778 року тривав кілька тижнів.

1. Семирічна війна французів-християн проти «невірних»

2. Уночі 15 серпня на ар'єргард війська напали християни-баски.

2. На ар’єргард Роланда нападають маври.

3. Загинув нікому невідомий маркграф Хруотланд.

3. Гине граф Роланд, небіж Карла через зраду свого вітчима Ганелона

4. Битва в Ронсельванському міжгір’ї – незначний історичний епізод.

4. Подія всенародного значення. Битва в Ронсельванському міжгір’ї - патріотичний обов’язок, захист інтересів франків від ворога.

 

5. Додаткові епізоди — повернення Карла, його велика битва в ім'я Бога і покарання маврів за смерть своїх васалів; суд над зрадником Ганелоном

 

Квазіісторизм - несправжній, «неповний» історизм

7. Автор поеми використав для свого твору лише факт походу й загибелі ар'єргарду франків, решта — породження його фантазії. Такий несправжній, «неповний» історизм отримав назву квазіісторизму. Будь-яка героїчна поема на історичну чи квазіісторичну тему створюється для утвердження у свідомості сучасників певних ідеалів: треба бути сміливим, мужнім, набожним і вірним, як Роланд, мудрим і справедливим, як Карл, а зрада за будь-яких обставин залишається зрадою, противною Богові, і карається.

8. "Пісня про Роланда" - героїчний  епос

Ознаки героїчного епосу

„Пісня про Роланда”  XІI ст. (1170 р.)

1. Легендарне переосмислення історії, надання реальним фактам героїчного змісту, національного й релігійного пафосу

Похід Карла Великого  у 778 р. в Іспанію  перетворюється на широку панораму   семилітньої війни Карла Великого проти язичників, що має національне й релігійне значення

2. Тема: боротьба за свободу і незалежність батьківщини

Прикриваючи тил французького війська, граф Роланд вступає в бій з сарацинами

3. Ідеї: служіння батьківщині, захист віри, об'єднання країни.

Оспівування боротьби французів з арабськими завойовниками, вірності королю й вітчизні;  національно-релігійної боротьби французів проти мусульман;  засудження зради батьківщині

4. Поєднання реальних історичних постатей із вигаданими персонажами

Історичні постаті: Карл Великий, Роланд, Ганелон, Турпен.  Вигадані: Олівер, Марсилій,  Бланкандрін (підданий Марсилія)

5. Герої — втілення народних ідеалів,  воїн-богатир, лицар, який захищає рідну землю

Роланд - утілення народної мрії про ідеального героя. Він сміливий, мужній, відчайдушний, відданий Франції, Богові та королю

Роланд, Олівер, Турпен — ідеальні народні герої, захисники Франції та християнських ідей.

Карл Великий — символ сильної і справедливої влади, провідник волі Бога на землі

6. Використання фантастики (віщі сни, гіперболізація образів тощо

Гіперболізація. Опис героїзму французів, сили бійців (Роланд поборов тисячі маврів), кількості ворогів («язичницькі війська незчисленні»)

Віщі сни.  Карлові сняться віщі сни про загибель ар'єргарду Роланда, про його битву проти маврів (бій із тисячами диких звірів), про бій проти еміра Балігана (з левом), про суд над Ганелоном (ведмідь, прикутий до ланцюга, якому прийшли на допомогу тридцять родичів)

7. Характерні художні засоби (опис батальних сцен, контрасти, символіка, постійні епітети, олюднення природи, повтори тощо).

 

Триразові повтори. Тричі звертається Олівер до Роланда, щоб він покликав Карла на допомогу; тричі Роланд відмовляється; тричі Роланд намагається розбити  свій меч

Постійні епітети. “Люба”, ”прекрасна Франція”; “Карл сивобородий”, “мудрий”; “васал добрий”  маври «невірні», Роланд «найсильніший», «найхоробріший», «найперший»

Контрастність персонажів. Французи й маври; Карл Великий і король Марсілій; зрадник Ганелон і Роланд, Олівер, Турпен; християнство і язичництво

Образи-символи:ріг Оліфант, меч Дюрандаль

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Найкращий переклад  «Пісні про Роланда» українською мовою - переклад Василя Щурата (1894 р. - перша редакція, 1918 р. - друга редакція).  "Старофранцузький  епос у перекладі, з передмовою й поясненнями Василя Щурата». Переспів цього твору зробив М. Терещенко.

 

Характеристика образів

Образ Карла як ідеалу державної мудрості

1. За допомогою тексту створіть словесний портрет Карла Великого.

2. Як про Карла говорить його ворог Марсилій?

3. Розкажіть, якими були сни Карла.  Чи можна назвати сни Карла «віщими»? Які ще прикмети віщування були у творі.

4. Як Карл повів себе зі зрадником Ганелоном?  З якою метою він зібрав на кару Ганелона баронів з різних земель королівства? 

5. Схарактеризуйте основні риси вдачі Карла Великого, що надають право говорити про нього як про ідеального правителя.

6. З якою метою образ Карла був ідеалізований у творі? Яку ідею він втілює?

7. Як ви розумієте вислів Адольфа Т’єрі, французького історика і державного діяча XVIII ст.: "Для того, щоб бути хорошим керівником держави, достатньо мати справедливий розум і залізну волю." Як слова французького історика перегукуються з рисами характеру Карла Великого?

Карл Великий - король Франції. У творі він зображений як ставний чоловік з гордою поставою. Сиве волосся, біліша, ніж сніг, борода, величний і прекрасний. Цей портрет, однак, не відповідає дійсності, адже у 778 році Карлові було лише 36 років. Таке зображення Карла є характерним для епічних поем.) (вірш 8). Могутність Карла, його досвід, уміння завойовувати держави визнає та поважає і цар сарацин Марсилій. Це мудрий правитель, який усім серцем вболіває за свою державу та своїх васалів. Карл глибоко переживає за долю військового походу. У «Пісні про Роланда» Карлові сняться два сни, які стають «віщими». Перший він бачить тоді, коли дружина короля наближається до сарагоських земель. Карлу сниться, що Ганелон схопив списа, а той розсипався. А потім неначе на Карла накинувся ведмідь, а з Арденських гір на нього мчиться страшенний леопард. Карл відкусив у ведмедя вухо, а з леопардом вступив у бій. Усе це віщує, що незабаром станеться велика битва. А в іншому сні, коли Роланд бився з маврами, Карлові сниться страшенна буря, грім, блискавиця, вогонь, які падають з неба на франків. На військо напали страшні чудовиська, грифи, змії, леопарди, і воно застогнало. А на Карла накинувся величезний лев і зав’язалася страшна сутичка. Хто переможе — невідомо. Але в другому сні Карлові з’являється ангел. Це є свідченням того, що Бог все ж таки на боці франків і вони переможуть ворога, але зі значними втратами.

У творі є й інші прикмети. Так, коли Карл, відправляючи Ганелона послом до маврів, подав йому рукавицю зі своєї правої руки, вона упала. Це було поганою прикметою перед початком будь-якої справи. Взагалі, обряд передачі рукавиці кілька разів повторюється у творі. Передача рукавиці є ознакою васальської залежності від сюзерена і необхідності виконання його наказу.

Ці прикмети готують і читача до наступних трагедійних подій. Адже улюбленець короля - Роланд загине  через зраду Ганелона.

Карл проявив себе по відношенню до зрадника як справедливий король. Адже зрада має бути покараною. Взагалі, в епоху Середньовіччя вершити суд могло лише зібрання рівних, тому сеньйор мав зібрати увесь двір для того, щоб усі разом винесли вирок. Окрім того, аби знищити зраду у своїй державі, усі мають бачити, чим закінчується подібне. «Щоб люта смерть кінець поклала зраді»,— таким був вирок короля.

 Герой мудрий, розсудливий, поміркований, уміє прислухатися до думки інших, рішучий, хоробрий воїн, непримиренний до ворогів, уміє цінувати відданість своїх васалів, справедливий, людяний. Карл — добрий до своїх воїнів, прямий та благородний. Карл горює, бачачи загибель франків, дорікає собі, що не зміг урятувати своїх воїнів. Він чуйний, його переживання щирі. Іноді він буває жорстоким до близьких, але, можливо, це пояснюється жорстоким часом.

Карл не просто символ, а жива людина зі своїми емоціями і уподобаннями; у «Пісні» неодноразово автор показує його розчуленим, зі сльозами на очах (61, 66, 68, 204, 205, 207).

 Протягом твору Карл проявляє велич, мудрість: «Необдуманим слово Карла не було, знати він хоче думку французів, І, взнавши її, справу розсудить».(10, 11); Він справді демократичний володар, адже наближені не бояться звернутися до короля, дають поради (сцена виборів посла до Марсілія). Невідомий автор називає Карла божественним, посланником Божим. Мета короля - охрестити маврів, тому сам Бог його  заступник (179, 180, 203).

Образ Карла у творі ідеалізований, щоб підкреслити могутність Франції як держави. Адже сильна держава має і сильного короля.

Карл Великий став епічним героєм в народної творчості: благородним, величним, могутнім королем, він ідеал державної мудрості. Французький король Карл, що наділяється епітетом Великий, уособлює в собі ідею державної єдності та християнської віри.

Образ Роланда

1. Опишіть, яким ви уявляєте Роланда. Що вам відомо про Роланда? Як ставляться до нього Карл, Олівер, Ганелон?

2. Як він виконує свій обов’язок перед королем? Яка тема у зв’язку з цим виникає у творі?

3.   Чому Роланд відмовився збільшити загін?

4. Як ви вважаєте, чи правий був Роланд, коли не попросив вчасно допомоги у Карла? Чому Роланд не послухав Олівера?

5. Знайдіть епітети й порівняння, які найчастіше використовуються для характеристики Роланда. Опишіть основні риси характеру Роланда. Про що свідчить той факт, що герой твору має позитивні й негативні риси?

6. Як ви розумієте вислів: " Мужність - це безстрашність, розум – це розуміння добра і зла, сила – це здатність до дії, герой – це той, хто уособлює в собі всі ці три чесноти". Відьяпаті. Як цей вислів стосується Роланда?

Роланд — граф, племінник короля, пасинок Ганелона. За історичними джерелами, він був сином Берти, сестри Карла, і сенешала (королівського чиновника) Мілона. Найбільш достовірну інформацію про нього містить «Життєпис Карла Великого» Ейнхарда.

Головний герой французького героїчного епосу, яким Карл завжди захоплюється,  його хоробрістю та відвагою. Олівер, друг Роланда, вказує на запальність графа. А Ганелон, вітчим,  називає його «чванливим співправителем».

Роланд  вірно служить королю.«Васал повинен за свого сеньйора Терпіть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло й кров і все життя!» — так говорить сам герой. У звязку з цим образом виникає тема вірності королю і васальського служіння йому.

Герой готовий завжди захищати свою Батьківщину, він гордий і самовпевнений лицар. Роланд відкинув пропозицію Карла збільшити загін. «Цього не треба,— відповів Роланд.— Себе і рід свій я не осоромлю!» Герой вважав, що прохання залишити більшу кількість воїнів сприйматиметься як його боягузливість, а цього він не міг допустити.

Олівер більш поміркований, ніж Роланд. Тому, розуміючи небезпеку, він тричі радить товаришеві засурмити в чарівний ріг Оліфант, щоб сповістити Карлові про необхідність допомоги. Але у своїй відвазі й запальності Роланд не здатний тверезо мислити і прагне своїми силами здолати ворога. Такий вчинок Роланда став причиною поразки й загибелі його самого і всього ар’єргарду. Лише після того, як він побачив, що загинула більшість хоробрих франків, Роланд вирішив засурмити, «щоб не прийшлося маврам ні одному у радощах вертатися додому». Приголомшує сцена, що змальовує Роланда, який сурмить у ріг вдруге. Сила страждання, болю за загиблих товаришів втілюється у максимальному напруженні героя, у якого «з уст... пішла червона кров, а в голові виски аж затріщали».  Роланд віддає своє життя у бою, ні на хвилину не замислюючись над можливістю іншого вибору. Граф тричі відмовляється сурмити, тобто просити допомоги у Карла, гордість не дозволяє йому зробити це.

Герой хоробрий, безстрашний, могутній, прекрасний, грізний;перед боєм «став гордим, як лев чи леопард». Герой сміливий, хоробрий, сильний, рішучий, патріот, відданий сюзерену, вірний товариш. Але є й негативні риси: самовпевненість, нерозважливість, запальність. У творі розкривається внутрішній  світ людини, яка має і позитивні і негативні риси характеру.

Граф Роланд уособлює у собі мужність, доблесть, відвагу. Він, відданий васал, заради свого сюзерена готовий на все. Автор поеми постійно підкреслює, що Роланд — справжній рицар: він жив, як рицар, і помер, як герой. Навіть Бог визнає достоїнства Роланда: він забирає його в рай, незважаючи на такі недоліки героя, як гордість та самовпевненість.

Роланд є втіленням народної мрії про ідеального героя-лицаря.

Образ Ганелона

1. Яким зображений Ганелон? Як ви думаєте, чому автор зобразив його саме таким?

2. Як поводить себе Ганелон на раді у короля? Чи вдалося йому переконати учасників ради?  Чи змінилася поведінка героя, коли він дізнався, що мусить бути посланцем на переговорах з Марсилієм? Чому він не відмовився?

3. Як Ганелон  втілює свій план зради?

4. Ганелон - складна натура. Доведіть, що йому притаманна і мужність і сміливість. Назвіть його головні риси характеру.

5. Подумайте, з якою метою у твір вводиться образ зрадника Ганелона?  Який мотив виникає у творі у звязку з образом Ганелона?

6.Доведіть, що Ганелон є антиподом Карла і Роланда

7. Як ви розумієте вислів давньогрецького філософа Плутарха: "Зрадники зраджують перш за все самих себе".  Як він стосується Ганелона?

У творі Ганелон  зображений надзвичайним красенем. «Блискучі очі, гордий вид у нього, Широкі груди, благородне тіло, А гарний — не надивляться всі пери.» Зрадництво — це прояв душі, а зовнішність тут ні до чого. Зрадниками можуть бути звичайні люди, що й лякає.

На раді короля Ганелон був єдиним, хто підступно закликав повірити ворогові. Рішуче й гордовито вступив він у суперечку. В його словах лунають нотки зухвалості: «Не вірте похвалькам, Хто б це не був, хоч навіть я і сам, А слухайте того, хто раду дасть корисну. Король Марсілій справді вам кориться… Чванлива рада послуху не варта…»  Ганелон переконав усіх учасників ради. Але, дізнавшись, що посланником поїде він,  самовпевненість Ганелона змінюється гнівом. Але  відмовитися він не міг, адже він теж був васалом короля. «Король мені велить сповняти службу»,— говорить Ганелон. Тобто це був його обов’язок.

Він обмовляє Роланда і Карла перед Марсилієм. Ганелон заявляє, що винуватцем безкінечної війни є Роланд, і Карл сильний доти, поки біля нього Роланд.  Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король відведе своє військо, залишивши невеликий ар'єргард на чолі з Роландом. Марсилій зможе знищити цей загін, вбити Роланда, і тоді скінчиться війна. Коли Карл, від'їхавши вже далеко від Ронсенвальської ущелини, почув звук Оліфанта, Ганелон намагався запевнити короля, що нічого страшного не відбувається, що Роланд настільки гордий, що ніколи не покличе на допомогу, напевне, він в горах полює на оленя. Коли Карл звинувачує Ганелона у зраді, той заявляє, що хотів помститися тільки Роланду, але вірний королю. Після Божого суду - поєдинку між Пінабелем і Тєррі, Ганелона чекає страта: його розірвали кіньми.

Образ Ганелона - суперечливий. Він не належить до мелодраматичних зрадників, огидних уже за своєю зовнішністю. За натурою це чесний лицар, гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда, його переповнюють ревнощі до його слави і  тому Ганелон страшно мститься Роланду і своїм співвітчизникам. Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим.

Він  відважний лицар, сміливий і рішучий. Барони з гордістю дивляться на його могутню статуру і навіть милуються ним, коли призначають послом до Марсілія: У гніві скинув він куничу шубу, Зоставсь на ньому лиш каптан шовковий. Обличчя горде, променисті очі, Могутня постать і широкі груди - На нього задивилися присутні. (Тирада 20). Поведінка Ганелона у Марсілія викликає і повагу - за мужність, і презирливе засудження - адже він підступний, зрадливий, виявляє неабияку пожадливість. Свій злочин Ганелон скоює з двох причин: щоб помститися за образу і врятувати своє життя, а заразом і поповнити свої багатства. Перед лицем небезпеки він поводить себе надзвичайно мужньо і ладний дорого продати життя з мечем у руці. Він безстрашно виконує доручення короля, пропонуючи Марсілію стати данником Карла і прийняти християнство, і заявляє, що ніколи не зрадить свого імператора. Франкам-придворним, які пропонують себе в посольство заради його безпеки, категорично відмовляє, воліючи загинути наодинці.

На суді Ганелон також поводить себе сміливо, спритно користуючись недосконалістю феодальних правил щодо відносин між сюзереном  і васалом. Він доводить свою правоту так: Роланд послав його на неминучу смерть, вирядивши послом до маврів; завдяки розуму і хитрощам він, Ганелон, уникнув небезпеки і виконав доручення Карла; а потім, як і обіцяв, помстився Роландові. «Це особиста помста, а не зрада!» - твердить він у суді. Навіть у цій, у моральному плані невигідній для Ганелона, ситуації автор говорить: Лицем рум'яний, вигляд має бравий,Якби ще й чесний, лицар був би справний. Герой хитрий, підступний, переслідує власні інтереси, які ставить вище державних, лицемір, у вчинках керується почуттями ненависті й помсти.

Образом Ганелона автор стверджує, що добрі діла цінуються людьми, а зло всі зневажають. Воно має бути покараним. З образом Ганелона пов'язаний мотив боротьби за єдність держави і помсти ворогові, яким би він не був.

Ганелон - не випадковий зрадник, а типовий приклад феодальної непокірності. Він керується власними інтересами і спричиняє загибель десятків тисяч співвітчизників.

Чому твір названо “Піснею про Роланда”, а не про іншого героя? Чи не було інших гідних героїв?  Як відобразився в епосі «Пісня про Роланда» рицарський «кодекс честі»?

В основі французького героїчного епосу лежить принцип контрасту: служба чи протистояння або зрада Карлу визначає і місце персонажа в системі образів. Цей принцип впливає на оцінку вчинків героїв. Карл і всі, хто виступає з ним,— хоробрі, порядні, керуються почуттями честі та патріотизму. Усі, хто протистоїть їм,— зрадливі, підступні, віроломні й жорстокі.

Порівнюючи героїв «Пісні про Роланда», можна виділити позитивних та негативних персонажів. До перших належать франки, а до других — сарацини та зрадник Ганелон. До речі, у Франції ім’я Ганелон і досі вважається синонімом зрадництва. Такий персонаж, звичайно, не може бути головним у героїчному епосі.

Карл Великий — позитивний герой, але не його іменем названа поема. Не ідеальний, але мужній Роланд повною мірою виявляє рицарські достоїнства: віддано служить своєму сюзеренові і віддає своє життя за нього. Саме в характері і вчинках Роланда найяскравіше втілилося уявлення народу про істинного воїна-лицаря: хороброго і чесного, відданого вітчизні до останньої хвилини життя, нещадного до ворогів і безкорисливого в дружбі. Роланд зображений невідомим автором з усією щирістю, без ідеалізації, але й не схематично. Герой постає перед нами людиною, яка готова віддати життя за свої ідеї, віру, за власні переконання.

Роланд -  справжній народний герой, позбавлений вад: жадібності, прагнення до ствердження свого авторитету й сили, анархічної сваволі, що штовхала до непокори сюзеренові й виливалася в міжусобні війни, бажання прославитися заради винагород. Роланд у поемі - людина, вільна від станових умовностей та обмеженості. Всі його вчинки, дії, подвиги позначені крайньою безкорисливістю, провідний їх мотив - виконання обов'язків перед вітчизною і королем. Саме тому поема і носить його ім'я.